Романович

— Катрусю, познайомся, це Олена… Моя дружина, — мовив п’ятдесятидворічний Олександр Петрович, винувато переступаючи з ноги на ногу у просторому передпокої свого двоповерхового заміського будинку. Двадцятишестирічна Катерина завмерла на порозі вітальні з кришталевою салатницею в руках. Вона перевела погляд з батька на дівчину, що стояла поруч. На Олені була ефектна обтислa сукня, а на вигляд … Читати далі

Зовиця отримала ключі від моєї квартири й стала приходити коли захоче — я вирішила навідати її без попередження Даша вийшла з душу й завмерла — на кухні гримів посуд. Не чоловік. Він у відрядженні до п’ятниці. Накинувши халат, вона пішла подивитися, хто там хазяйнує в її квартирі, купленій за її гроші від продажу студії в … Читати далі

— Дві тисячі гривень за свіжу охолоджену рибу та рис для суші? — Оксана Петрівна крутила в руках паперовий чек, який витягла з прозорого файлика на пакеті з доставкою, і дивилася на кур’єра так, ніби він намагався втюхати їй підроблені прикраси десь на Привозі. Я встигла вихопити пакет просто на порозі, ще до того, як … Читати далі

Минуло кілька місяців відтоді, як не стало бабусі Софії. Оксана досі ловила себе на тому, що о шостій вечора тягнулася за телефоном, аби набрати знайомий номер і спитати, чи бабуся вже вечеряла. Старенька залишила по собі велику трикімнатну квартиру в старому будинку з високими стелями й широкими підвіконнями, на яких вона розводила фіалки. На спадок … Читати далі

Білий аркуш паперу на холодильнику одразу впав у око Лізі, щойно вона зайшла на кухню. Два магніти — туристичний і від кур’єрської служби — тримали його так міцно, ніби це був якийсь офіційний наказ. Напис угорі «З 1 вересня» великими літерами не обіцяв нічого хорошого. За вікном мжичив дрібний, майже непомітний дощ, збираючись краплями на … Читати далі

В автобусі з Рима до Луцька Ганна майже не стуляла очей. Вона сиділа біля вікна, дивилася, як за склом миготять чужі поля й чужі міста, і стискала в кишені плаща важкий металевий брелок. На ньому висіло два новісінькі ключі від двокімнатної квартири в Тернополі. Вона вибирала її цілий рік: щоб вікна дивилися на сонячний бік, … Читати далі

— Ти мене взагалі чуєш?! — із порога рявкнула мати, навіть не розшнурувавши туфель і швидко протискаючись у вузький передпокій. — Скільки можна дзвонити під дверима?! У тебе телефон вимкнений чи що? Я тут уже хвилин десять стою з пакетами, а вона собі сидить і вусом не веде! Олена здригнулася від раптового голосу. Крапля гарячого … Читати далі

Галина Петрівна сиділа на кухні й дивилася на чашку, з якої давно перестала йти пара. За вікном Оксана садила біля нового дачного будинку троянди, а маленька Соломійка бігала за нею з пластиковою лійкою. Максим стояв поруч і сміявся так, як сміявся тільки в дитинстві. Галина Петрівна дивилася на них крізь скло, і в грудях у … Читати далі

– Треба думати про молодих, – почав Олексій, ковзаючи поглядом по столу. – Нам із дружиною машина ні до чого. Люба, яка сиділа праворуч від чоловіка-іменинника, здивовано глянула на нього. А він, ніби й не помічаючи її подиву, спокійно вів далі: – Мій небіж Тарас права вже отримав. І я тут подумав… Точніше, ми вирішили, … Читати далі

Вона вже простягнула руку, щоб зачинити двері, коли чоловік оглушив її словами, що зависли в синіх листопадових сутінках, немов пряма загроза. Олексій стояв, притулившись спиною до вхідних дверей, руки глибоко заховав у кишені куртки, а в погляді читалася та самовпевнена зверхність, з якою дивляться на людину, загнану в кут. Він був цілком переконаний, що влучив … Читати далі