Автор Романович

– Що за гидота ти приготувала? Жодного смаку! — Віктор кинув виделку на стіл, демонстративно відсовуваючи тарілку. У його дружини, Ніни, був сильний нежить, а на тлі хвороби тимчасово притупився нюх. Вона не могла розрізняти смаки і навіть не відчувала… Продовжити читання →

– Ти що твориш? З глузду з’їхав? – Віра схопила чоловіка за руку. Вона була готова мало не плакати. Олексій заморгав і витріщився на дружину невинними очима, ніби не розумів у чому справа. – Про що ти? – Навіщо сказав,… Продовжити читання →

– Галю, мамо з Вікою на Новий рік прийдуть до нас, тож завтра поїдемо за продуктами. – Я думала, ми запросимо Олега з Катею, — розгублено сказала Галина. — Минулого разу ми в них святкували і домовилися, що цього року… Продовжити читання →

Тетянка, мов їжачок, сиділа в куточку кімнати на своєму стільчику і з острахом слухала розмову людей за столом. Вони часто поглядали в її бік, дехто з незнайомих тіток в чорних хустинах підходили, гладили її по голівці, називали бідною сиротою й… Продовжити читання →

– Донечка, так я чекаю вас завтра? – Звичайно. Ми вже і сюрприз приготували. Тобі сподобається! Готуй свій фірмовий пиріг, сказала Інна в трубку. Євгенія Анатоліївна поклала слухавку , і вирушила на ринок. Діти не сильно  балували мати і бабусю… Продовжити читання →

Математичка Лариса Іванівна спідлоба через окуляри дивилася на п’ятикласників. Мимоволі погляд ковзнув  на тихого худорлявого хлопчика, який сидів в кутку за останньою партою. Засмальцьований піджак з великими плямами, старенькі штанці, витерті на колінах. Цього учня не полюбила одразу, як тільки… Продовжити читання →

— Діма, я до тата заїду у вихідний.Попереджаю заздалегідь, бо встанеш, а мене немає. — сказала я чоловікові, вже взуючись, щоби піти на роботу. — Ти дуже часто ходиш до свого батька. Завжди йому щось треба. А в тебе, між… Продовжити читання →

На свій ювілей Наталя вирішила зробити сімейству сюрприз.Вона запросила колишнього чоловіка на свято. І натякнула, що не проти, якщо він прийде не один, а з молодою дружиною. — Що нам ділити? Мій син спілкується з ним, йому буде приємно, що… Продовжити читання →

– Мамо, там у двері стукають! Відкриєш, бо в нас руки зайняті? – Звичайно, – усміхнувшись про себе, відповіла Наталя. Вона відчинила двері, навіть не подивившись хто там. У вечір перед Різдвом бігали колядувати дітлахи, тож Наталя чекала побачити на… Продовжити читання →

Дощ лив як із відра. Маленька дівчинка, кутаючись у легку в’язану кофтинку, йшла тротуаром у мокрих наскрізь туфлях і думала про одне: «Тільки б мене не знайшли». Звали дівчинку Наталя, або просто Ната. Хороша дівчинка восьми років, але вже пережила… Продовжити читання →