Романович

— Хто вам дав право вирішувати, яку їжу купувати людям? Хотіли допомогти — дайте гроші, і людина сама обере, що їй треба! Ваші булки та хот-доги я їсти не буду, я віддаю перевагу якісним продуктам!  Літній ранок видався напрочуд теплим і сонячним. Галина Петрівна, п’ятдесятивосьмирічна вчителька української мови та літератури на пенсії, дуже любила такі … Читати далі

Холодний осінній дощ дрібно стукав у шибки просторої квартири, коли Поліна стояла біля вікна, стискаючи в долонях чашку з охололим чаєм. Думки знову повертали її в далеке минуле, у той день, коли батьки принесли з пологового будинку крихітний пакунок із білим мереживом. Тоді, п’ятнадцятирічною підліткою, вона вперше відчула дивний холодок відчуження, який з роками перетворився … Читати далі

— Мій колишній чоловік досі допитується, чому я подала на розлучення після дванадцяти років шлюбу, адже не було ані зрад, ані обману. Але людина має право сказати “ні” на будь-якому етапі життя, якщо відчуває, що живе не своїм життям. Твоя доля належить тільки тобі, і це найголовніша причина! Осіннє сонце м’яко освітлювало затишну кухню нашої … Читати далі

«Усе наше майно записане на маму», — холодно сказав чоловік за святковим столом. Анна мовчки встала й пішла до спальні, але через кілька днів повернулася вже з документами, які могли перевернути все життя родини. Недільний вечір у квартирі завжди пах недільним борщем і легким напруженням. Анна розставляла тарілки на білосніжній скатертині, яку свекруха подарувала на … Читати далі

— Ти попередила коханця, що в тебе вихідний? — Олексій сказав це жартома, але, побачивши обличчя дружини, зблід від думки. Олексій поставив пательню на плиту й клацнув запальничкою. Суботній ранок починався так, як він любив — неспішно, з яєчнею на чотири яйця й міцною кавою, яку він варив у старій мідній турці. Маргарита сиділа за … Читати далі

– Нічого собі! Оце привалило тобі багатства, Катюхо! Як я вдало одружився свого часу. – Чого ти радієш? Ще нічого не оформлено. – Це все попереду, але рахувати можна вже зараз. Вважай, що діти вже мають житло. – Гнате, ти завжди біжиш попереду паровоза. – Я не біжу, я планую. Все твоє буде, це ж … Читати далі

— Тобі чужі люди у лютому 2022 року житло дали, а ти для своїх будинок шкодуєш? Ти ще не знаєш, що тебе чекає. Можливо, доведеться всім в одній хаті тулитися, — сказала Марина, навіть не намагаючись приховати образу. Над городом уже висіло холодне осіннє небо. Яблуні скидали останнє листя, а біля сараю лежала акуратно складена … Читати далі

Ліза пам’ятала все, а їй постійно твердили про борг. Борг перед батьками, перед старшим братом, перед сім’єю. Брат Віктор був одружений вже чотири роки. Щоліта він із дружиною та маленьким сином приїжджав у відпустку до батьків. Ліза мала допомагати,-  гуляти з дитиною, наглядати за нею, годувати і укладати спати, поки Віктор та Ольга зустрічалися з … Читати далі

Ключ у замку провернувся з глухим знайомим клацанням. Двері старої трикімнатної квартири на четвертому поверсі завжди відчинялися туго, трохи чіпляючи потертий лінолеум. Олена штовхнула їх плечем, тримаючи в руках дві важкі тканинні сумки з супермаркету, і втягнула носом повітря. У передпокої пахло старими книгами, ліками від тиску, сушеними травами і тим особливим домашнім затишком, який … Читати далі

Теплий вечір опускався на місто, фарбуючи кухню у багряні відтінки, але Соломія не помічала краси за вікном. Вона дивилася на екран телефона, що вкотре за день висвічував ім’я старшої сестри. Кожен дзвінок від Катерини останнім часом викликав у неї важкий клубок у горлі. Між почуттям родинного обов’язку та спокоєм власного дому пролягла прірва, глибину якої … Читати далі