Романович

— Андрію, ти знову втупився в свій екран замість того, щоб привітати мене з днем народження! Уже не перший рік я сама готую цей святковий «Наполеон», вивіряю кожен із дванадцяти коржів і збиваю крем на згущеному молоці, а ти навіть не глянеш у мій бік! — голос Ірини рознісся просторою кухнею, наповненою запахом ванілі та … Читати далі

Олена зачинила за собою двері й одразу відчула в носі різкий, чужий запах. То були парфуми — важкі, з трояндовою ноткою, якими її свекруха Галина Степанівна користувалася стільки, скільки Олена себе пам’ятала. Світло в коридорі горіло, але Назар мав повернутися лише пізніше. Олена поставила важку сумку з продуктами на підлогу й тільки тоді помітила їх: … Читати далі

— Мамо, а де ти збираєшся зимувати, якщо свою квартиру здала чужим людям на цілий рік? — Як де? У вас. У вас же три кімнати, усім місця вистачить, та й разом тепліше буде. Оксана тримала телефон біля вуха й ніяк не могла зібрати думки. За вікном літньої кухні яскраво світило сонце, на столі вистигав … Читати далі

Галина зателефонувала в середу ввечері, коли Оксана саме мила посуд після вечері. Телефон завібрував на столі, і вона витерла руки об фартух, глянувши на екран. – Оксано, привіт. Не відриваю тебе від справ? – Ні, що ти. Я слухаю. – Слухай, у мене ж ювілей через місяць. П’ятдесят років, ти уявляєш. Я замовила зал у … Читати далі

— Ой, Андрію, ти тільки поглянь, як підскочили ціни на ліки! Мені й так пенсії ледве вистачає на комуналку та скромний візит до аптеки, тож закинь мені на картку хоча б кілька тисяч до кінця тижня, щоб я могла хоч трохи зітхнути спокійно, — Галина Степанівна впевненим, трохи зверхнім тоном висунула синові чергову вимогу, навіть … Читати далі

– Ти зовсім збожеволіла? А хто буде з Марком? – Оксана повільно підвелася з-за столу. Повільно завжди краще, ніж одразу зриватися. – У Марка є батьки, – мати й батько! – Софія відклала виделку й уперто подивилася на дочку. – Яка мати? Мені ж треба здавати проєкт! Ти взагалі розумієш, що підставляєш нас? Андрій мовчав. … Читати далі

Холодний листопадовий вітер пронизував до кісток, змішуючи дрібний дощ із першим мокрим снігом. Олена стояла біля відчиненого капота своєї машини й щосили кусала губи, аби не розплакатись від власної безпорадності. Руки вже зовсім заніміли, пальці ледь слухалися, а дороге вовняне пальто на плечах потемніло й важко намокло. Під ногами розповзалася сіра кашка з розкислої придорожньої … Читати далі

Після 17 років шлюбу чоловік пішов до «молодої». Але коли я побачила її вік у соцмережах, стало зрозуміло, кого він обманув Він сказав це в неділю вранці, поки я смажила оладки й думала про те, що треба зателефонувати сестрі. Не ввечері, не після якоїсь розмови. Вранці. У неділю. Поки на плиті шкварчала олія. — Нам … Читати далі

Чоловік зовиці просто стояв як вкопаний і розглядав вміст тарілки. Потім усе ж зумів видавити з себе: — То це точно можна їсти? Я, чесно кажучи, трохи образилася. Три години я простояла біля плити в чужій хаті, шукала сковорідку, яка не прилипає, і мирилася з піччю, що палила то лишень зверху, то лишень знизу. А … Читати далі

– Не бурчи, га! Я дорослий чоловік і сам вирішую, коли мені треба відпочити! Григорій заштовхував купу літніх футболок у розстібнуту дорожню сумку. Вона лежала на розкладеному дивані. Марина стояла за кілька кроків, сховавши руки в кишені домашньої кофти, і мовчки стежила за його зборами. – Вирішуєш ти, – сухо сказала Марина. – А гроші … Читати далі