Романович

Розалія жила у далекому гірському селі на Заході України. Жінка мала дивовижну вроду. Крім проникливих карих очей мала Розалія ще й дуже добре серце. Життя її було нелегким: батьків рано не стало, і на ній, як на старшій дитині, тепер була важка домашня робота, робота в полі та нескінченна турбота про двох молодших братів. Згодом … Читати далі

— Так і сказала мені, що я до всіх на допомогу летіла, а їй нічого не дала, не думала про неї зовсім, – засмучена Людмила Ігорівна. – Мовляв, їй мені дякувати нема за що. — От негідниця, – хитає головою подруга. – А життя ти їй не дала? Виховувала одна, коли овдовіла, вітчима їй не … Читати далі

– Мамулю, мене у відрядження відправляють на два місяці. Чи залишишся з Олежкою? – голос дочки здався Ірині Миколаївні надто схвильованим. – Звичайно, залишусь, – відповіла вона, – які проблеми, Катюшо? Він не грудний. – У тому й річ, що не грудний. З малечею простіше: де поклав, там і взяв. А тут… Не уявляю, як … Читати далі

– Катю, ну так що, ти залишаєшся? Одній не сумно буде? – Та нічого… А куди мені їхати? Може, синок телефоном привітає, чи дочка. У них зараз справ повно, їм не до мене. За тисячу кілометрів живуть, куди подітися… У них своє життя, молоде, я все розумію! Катерина Петрівна видавила із себе посмішку. Але не … Читати далі

– Петре, твій телефон дзвонить, – гукнув в кінці робочої зміни Петра його товариш. Чоловік подякував, взяв телефон до рук і неабияк здивувався, бо дзвонила йому донька, яка народила дитину, і Петро знав, що саме сьогодні виписка, і що зять її має забрати додому. – Тату, Валентин не приїхав. Зможеш ти по нас приїхати? – … Читати далі

– А непогано ти влаштувалася, дивлюся, – зло примружилася Віра Іванівна, – Чоловік цілодобово працює, а вона сидить собі вдома, та спиногризів плодить. Гості завмерли. Подібну виставу навряд чи де ще побачити вдасться. І я завмерла, бо повірити не могла, що свекруха видасть таке на власному дні народження. …Коли чоловік нагадав мені про день народження … Читати далі

– Мама хоче звести будинок. Вона все життя про нього мріяла, – незграбно завів розмову Сергій. – Їй начебто й у квартирі добре жилося, – спокійним тоном відповіла я, не підозрюючи, до чого хилить чоловік. – Я це… випадково проговорився мамі з приводу того, що в тебе є внесок, – похмуро промовив чоловік. Я підвела … Читати далі

– Галю, мамо з Вікою на Новий рік прийдуть до нас, тож завтра поїдемо за продуктами. – Я думала, ми запросимо Олега з Катею, — розгублено сказала Галина. — Минулого разу ми в них святкували і домовилися, що цього року ми їх приймаємо. – Новий рік це сімейне свято. Минулий раз був винятком. У нас … Читати далі

— Привіт, Дімо, це тато!— Який тато?— Що значить, який, твій рідний, справжній.— Кравчук чи що?— Він, Андрій Михайлович, власною персоною. Прошу любити і поважати.— А за що любити і поважати? Я тебе не знаю і не пам’ятаю.— То може зустрінемося, посидимо, поговоримо?!— Ніколи, за три дні в мене весілля, одружуся. Немає в мене часу.— … Читати далі

Віра Дмитрівна стирчала біля дверей і майже щохвилини поглядала на годинник. Побачивши, як приїхав ліфт, жінка з надією витягла шию. Коли двері відчинилися, вона причаїлася. – Ой, нарешті! Чекаю на тебе тут биту годину! – сплеснула руками Віра Дмитрівна, зустрівшись зі мною поглядом. – Я ж сказала вам, що буду не раніше шостої години, – … Читати далі