Автор Романович

– Мамо, там у двері стукають! Відкриєш, бо в нас руки зайняті? – Звичайно, – усміхнувшись про себе, відповіла Наталя. Вона відчинила двері, навіть не подивившись хто там. У вечір перед Різдвом бігали колядувати дітлахи, тож Наталя чекала побачити на… Продовжити читання →

Дощ лив як із відра. Маленька дівчинка, кутаючись у легку в’язану кофтинку, йшла тротуаром у мокрих наскрізь туфлях і думала про одне: «Тільки б мене не знайшли». Звали дівчинку Наталя, або просто Ната. Хороша дівчинка восьми років, але вже пережила… Продовжити читання →

Учора в магазині я зустріла свою сусідку. Вона несла скромний пакунок із продуктами і була якась стурбована. Ми разом пішли додому. Тоді я й вирішила запитати, що сталося. Вона розповіла мені про свої проблеми. Поскаржилася на те, що грошей цього… Продовжити читання →

15 років тому я познайомився з доброю і чудовою дівчиною. Ми зустрілися на студентській вечірці, почали зустрічатися. У нашій парі вона явно кохала сильніше. Мені ж просто подобалися її турбота і ввічливість. Вона дуже старанна, відповідальна, а ще хороша господиня…. Продовжити читання →

Нещодавно я вирішила піти від чоловіка. Він усе ще вмовляє мене повернутися. Ось тільки проблема в тому, що він не усвідомив, через що я пішла. Він усе ще вважає, що це мої примхи. Адже він, на його думку, забезпечив мені… Продовжити читання →

Юля увійшла в квартиру і голосно сказала:– Я вдома! – Я на кухні, – відгукнувся чоловік. – Мамочко, – у передпокій вибігла Ксюша. – А я дванадцять отримала з української мови. А ще Віка запросила мене на день народження. У… Продовжити читання →

Дід Сергій прийшов додому до сина і застав невістку в поганому настрої. Перша думка була насварити Михайла, але швидко передумав: “Що я постійно його винним роблю, не розібравшись, відразу його звинувачую, його дружина ще та штучка гонориста, якщо що не… Продовжити читання →

Галина і Дмитро поверталися до міста. Вони їздили дивитися будинок, який хотіли купити. Доля звела їх у тому віці, коли діти вже виросли, коли підростали онуки. Обоє були самотні, обом хотілося свого простору, свого спільного житла. Але в покупці саме… Продовжити читання →

— І де мої капці, я питаю? Знову не на місці! — Голос Артема, який ще не встиг зняти вуличне взуття, прорізав вечірню тишу квартири, як зазубрений ніж масло. Він стояв у передпокої, скинувши на підлогу важкий портфель, і його… Продовжити читання →

Олена вже зібралася йти, але господиня, кинувши погляд у сусідню кімнату, її зупинила: — Хоча знаєте… Є у нас один дорослий кіт, який повинен вам підійти. Олена ніколи не любила кішок, але оскільки таблетки не допомагали заглушити її біль після… Продовжити читання →