Нічого не розумію. Невістка ж знала, що я до них прийду, я ж попередила. Куди вона могла подітися? – говорю я сама до себе під дверима квартири сина. Я була відверто засмучена, адже я перлася через все місто, з двома сумками гостинців, і все заради того, щоб зараз стовбичити тут під зачиненими дверима? Найприкріше, що Юля знала про мій візит, вони на минулому тижні в неділю у мене були, і я попередила, що приїду до них в середу, але все одно пішла з дому

“Нічого не розумію. Невістка ж знала, що я до них прийду, я ж попередила. Куди вона могла подітися?”, – говорю я сама до себе під дверима квартири сина. Я була відверто засмучена, адже я перлася через все місто, з двома сумками гостинців, і все заради того, щоб зараз стовбичити тут під зачиненими дверима? Найприкріше, що … Читати далі

– Синку, все буде добре, навіть якщо буде інакше, — теща задумливо дивилася в одну точку

– Я сьогодні попрошу у дружини розлучення, кохана, — благав Геннадій Аллу. — Тільки не нервуй, не хвилюйся. Я дуже не хочу з тобою сваритися. Жінка похмуро подивилася на чоловіка, що сидить перед нею. – Я втомилася це чути, розумієш? Щоразу одне й теж. Ми з тобою зустрічаємось уже не перший рік. Потрібно ухвалювати якесь … Читати далі

Свекруха дарувала гроші, а потім вимагала вдвічі більше

– Це тобі! – з гордістю промовила Наталя Максимівна і простягла мені обшарпаний конверт, який, мабуть, був вже не раз подарований. – Вміст можеш взяти собі, а ось конвертик поверни мені. Він мені ще знадобиться. Я байдуже знизала плечима і, витягнувши шість тисяч гривень, простягла конверт свекрусі. Мене дуже здивував вчинок Наталі Максимівни, яка давно … Читати далі

Не всім невісткам вдається так порозумітися зі свекрухою, як мені

Я вперше йшла в гості до Ірини Петрівни у статусі дружини її сина. Сашко, наближаючись до будинку, в якому прожив майже двадцять вісім років, давав мені останні настанови. – Май на увазі, моя мама зациклена на їжі. Тому одразу приготуйся до того, що вона почне давати тобі рекомендації – чим мене годувати, та в яких … Читати далі

Я побажав їм щасливого Нового року і повернувся до себе. З тієї історії минуло п’ять років, але Тамара Антонівна нам так жодного разу не зателефонувала

Коли ми з Оленою переїхали до нової квартири, захоплення і радість швидко змішалися з тривогою. З одного боку, ми зробили перший крок до самостійного життя. З іншого боку, кожен кут нагадував, скільки ще потрібно було платити за іпотекою. – Сашко, ти впевнений, що ми впораємося? — Олена поставила велику коробку посеред кімнати і з надією … Читати далі

– Давайте тоді я до вас переїду! Мою квартиру продамо, і частину іпотеки закриємо, – несподівано запропонувала свекруха

– Кохана, пакуй речі, скоро ми переїдемо до свого будинку! – радісно заявив Олег, повернувшись із роботи. – Знову жартуєш? Зранку ми ще не мали власного житла, а ввечері з’явилося? – недовірливо запитала я. – Жодних жартів! Я взяв відгул у начальства, і по обіді встиг зустрітися і домовитися з власником про продаж будинку, – … Читати далі

– Я щаслива людина. У мене є дідусь, коханий чоловік, робота. І все в мене буде гаразд

– Діду, а що означає бідолашна? Чому ти мене так називаєш? – Запитала маленька Танюшка дідуся. – Онучко, підростеш, зрозумієш… Ходімо краще морозиво їсти? – Ходімо! – Зраділа дівчинка. Вона дуже любила вершковий пломбір у вафельному стаканчику. Дідусь завжди купував його із запасом і зберігав у маленькій морозилці старого холодильника. Танюшка любила діда. Тільки він … Читати далі

А де твоє золото, мамо? Я ж добре пам’ятаю, що у тебе його багато було, – не встигла Людмила і привітатися зі мною, як відразу прошмигнула в кімнату, і стала ритися в шухлядах і тумбочках. – Яке золото, доню? – розгублено питаю я. – Твоє старе. У тебе ж були такі великі перстені з натуральним камінням, – уточнює Людмила і продовжує шукати щось у мене в антресолях, навіть табуретку з кухні принесла, щоб повище забратися. Пішла від мене Людмила дуже незадоволена. Вона хотіла продати моє золото, але їй не вийшло

– Мамо, а де твоє золото? Я ж добре пам’ятаю, що у тебе його багато було, – не встигла Людмила і привітатися зі мною, як відразу прошмигнула в кімнату, і стала ритися в шухлядах і тумбочках. – Яке золото, доню? – розгублено питаю я. – Твоє старе, радянське. У тебе ж були такі великі перстені … Читати далі

Рада я за Даринку, що в них сім’я збережеться, але я не можу більше спати на незручному диванчику в кухні. Я старша людина, у мене спина просто цього не витримує, – знову плакалася свекруха у нас. Я не зовсім зрозуміла, до чого вона клонить, поки чоловік не покликав мене на розмову. – Оксано, мама і справді не може так жити. Дозволь, щоб мама пожила у нас. Це не надовго, всього місяць-два, поки сестра з чоловіком не підшукають для себе житло і не з’їдуть. Я була проти цієї ідеї, бо кому б сподобалося жити з свекрухою та ще й в своїй квартирі. Але я погодилася, бо чоловік дуже просив

 – Якби ви бачили, які хороми у моєї свахи! Оце так в добро попала моя дитина! – свекруха розповідала про вдале заміжжя своєї доньки з таким захопленням, що аж руками приплескувала. Молодша сестра мого чоловіка кілька місяців тому вийшла заміж. За словами свекрухи – заміжжя її доньки виявилося вдалим. У зятя є величезний будинок, в … Читати далі

Жінка повернулась до ліжка. Вона раптом подумала про те, що зовсім перестала любити і цінувати себе, і тим самим дала чоловікові привід думати і ставитися до неї так само

– Я не зрозумів, а ти куди так розфуфирилась? — спитав Микола, лежачи на дивані. -Миколо, ну як куди? Я тобі ще тиждень тому говорила, що ми збиралися з Оленкою в суботу посидіти трохи – відповіла Катя, що стояла перед дзеркалом. -Язиками чухати пішла, а в квартирі не зрозумій що діється. Невже зайнятися більше нема … Читати далі