Автор Романович
— Лариса, ти куди зникла? Ще півгодини тому мала прийти. У тебе все гаразд? — голос чоловіка був схвильованим. І він хвилювався не без причини: дружина завжди приходила додому вчасно, а якщо й затримувалася на роботі, то обов’язково попереджала його… Продовжити читання →
— Ну і що це за сніданок? — голос Клавдії Михайлівни прорізав ранкову тишу. — Омлет недосмажений, хліб черствий, а чай взагалі як якась бурда. Вікторія застигла біля кухонного столу, тримаючи в руках бутерброд, який збиралася запакувати Максиму в школу…. Продовжити читання →
Мишко з трудом відкрив ворота, намело кучугуру. Заметіль розігралася не на жарт. Сніг колючими голками кружляв навколо, його було так багато, що майже нічого не було видно. Але Мишко знав, що якщо вийти за ворота і піти праворуч, спочатку буде… Продовжити читання →
Жанна закінчила університет два роки тому і тепер працювала бухгалтером у фірмі, яка займалася виготовленням меблів. Вона не захотіла повертатися в маленьке містечко, де жили її батьки, а оскільки зарплата у неї була невелика, дівчина орендувала однокімнатну квартиру разом зі… Продовжити читання →
— Льошо, ти тільки поглянь на цю красу! — вигукнула Світлана, засмагла і сповнена життєвої енергії. Вона розкинула руки, ніби хотіла обійняти все море разом. Каштанове волосся, злегка вигоріле під сонцем, розвівалося на вітрі. — Я ж казала — цей… Продовжити читання →
– Синку, з’їзди, будь ласка, до бабусиної квартири, там у мене дві квартирантки-студентки, дуже нахабні особи, особливо Свєтка, другу я не дуже добре знаю, мигцем бачила. Вони мені вже на три дні оренду прострочили, все «сніданками годують». Я їм пригрозила,… Продовжити читання →
— Ти знову забув! Знову! — Ася кинула телефон на диван. — Сім років, Толик! Сім років ми одружені, і ти втретє забуваєш! Толик стояв у дверях, ще в робочому одязі. Обличчя втомлене, плечі опущені. — Асю, вибач. Робота, ти… Продовжити читання →
Марина вставила ключ у замок і завмерла. З-за дверей доносився звук телевізора — новини, як завжди. Вона закрила очі і глибоко вдихнула. Ще одна зміна в їдальні позаду, а попереду — дім, де на неї чекають прибирання, готування і Андрій… Продовжити читання →
– Мамо, ну будь ласка! Він же зовсім старенький, йому холодно. – Андрію, ми вже сто разів це обговорювали, – мама втомлено потерла перенісся. – Ніяких тварин у будинку. У тата алергія. – Неправда! У тата тільки на квітучі рослини… Продовжити читання →
Еля відчинила ключем двері і увійшла в квартиру. Перше враження було – помилилася адресою. Але ключ підійшов… У передпокої на підлозі не лежала, а валялася купа взуття, включаючи зимове: а на дворі був розпал літа. Елеонора абсолютно не виправдовувала свого… Продовжити читання →