Автор Романович

– Як не сплатив? Ти що? Чому? – здивовано виглянула Світлана з ванної, де в цей час прала руками речі доньки. У садок дитину водити треба, а чистий одяг закінчився, і як на зло, зламалася пралка. А на ремонт зараз… Продовжити читання →

– Іро знайомся, це Ельза! – широко посміхаючись, Вадим представив свою собаку молодій дівчині років двадцяти, яка стояла на порозі в блискучих туфлях на десятисантиметрових шпильках, через що була вищою за хлопця майже на голову. – Вона добра і дуже… Продовжити читання →

– Матусю, ми привеземо до тебе Сашка на вихідні? – злегка, ніяковіючи, запитала Наталя. Вона помітно нервувала, бо розуміла, що вони з Гришею вже зловживають добротою матері. – Звичайно, донечко, – кивнула Ольга Борисівна. Онук частенько гостював у бабусі. Коли… Продовжити читання →

Віктор завмер, дивлячись на дружину. Його Олеся змінилася до невпізнання. Здавалося, що не було п’ятнадцяти років шлюбу між ними, що пролягла прірва, подолати яку тепер уже не вдасться, як не старайся. Вона дивилася на чоловіка зовсім чужим поглядом, без сліду… Продовжити читання →

Антоніна Петрівна снідала на кухні у своєї доньки. Робила вона це з великим задоволенням. Нікуди не поспішала і з апетитом смакувала їжу. Прокинувшись сьогодні рівно о дев’ятій, коли вся сім’я доньки вже покинула квартиру, роз’їхалася – хто на роботу, хто… Продовжити читання →

Наталя не могла повірити в те, що відбувається з нею. Її чоловік, рідний, єдиний, якого вона вважала своєю підтримкою і опорою, сьогодні сказав їй: “Я тебе не кохаю”. Потрясіння було настільки велике, що вона застигла в безглуздій позі й перебувала… Продовжити читання →

Алла щойно вийшла з ванної, сіла на кухні, із задоволенням потягнулася, відчуваючи, як шовковий халатик приємно холодить тіло. А у ванній спекотно, пахне рожевою олією і висить у повітрі пара. Ось зараз би опинитися десь у селі, вибігти, в чому… Продовжити читання →

– Мама дзвонила, – Сергій кинув фразу ніби мимохідь, не відриваючись від екрана телефону, де миготіли якісь спортивні новини. Він сидів у своєму улюбленому кріслі, тому самому, що Ірина вже двічі безуспішно намагалася вмовити його винести на смітник. – У… Продовжити читання →

Анна стояла біля вікна своєї квартири, спостерігаючи за метушнею київського ранку. Шість років тому вона приїхала сюди з Житомира з єдиною валізою і залізною рішучістю побудувати кар’єру. Тоді вона й уявити не могла, що зустріне Дмитра – чарівного архітектора з… Продовжити читання →

– Що ти купив? Не бачиш, чи що? Просила, як людину, список дала, а ти… На зло, чи що? – Поліна з досадою викидала продукти з пакета на стіл. – Лише б покричати, – похмуро огризнувся Олексій, знімаючи черевики в… Продовжити читання →