Романович

— Ой, Марто, ти все перебільшуєш і робиш проблеми з нічого! — відмахнулася Катя, перебираючи серветки на столі. — Подумаєш, розповіла ідею. Зараз такий час, треба бути простішою і крутитися, як можеш. Ти ж не єдина людина у світі, яка вміє мислити креативно!  Будь-які стосунки — чи то романтичні, чи то дружні — тримаються на … Читати далі

— Маріє, та що ж це таке?! Ти знову все пересолила! Скільки можна тобі пояснювати, що мама моя готує цей салат зовсім інакше: у неї цибуля м’якша, а солі рівно стільки, скільки треба! — на двадцять п’ятому році нашого спільного життя Богдан із докором у голосі відсунув від себе кришталеву салатницю просто мені в руки, … Читати далі

— Ну добре. Ходімо буряк полоти. Я розгублено кліпнула очима, перевела погляд на Максима, очікуючи, що він зараз усміхнеться і скаже, що це жарт. Але Максим зберігав цілком серйозний вигляд. — Бабусю, ну яке полоти? Ми ж тільки з дороги, Марта в світлій сукні, принесла гостинці, — спробував було м’яко заперечити він, але бабуся лише … Читати далі

— Зараз молодь пішла — тільки й думає, як би зайвий раз у телефон подивитися, а подивитися на себе з боку сил немає, — голосно і зовсім не соромлячись сказала вона, пильно оглядаючи мою фігуру. — Ого, ти як поправилася за останній час! Зовсім за собою не стежиш, скоро в двері проходити не зможеш! А … Читати далі

Двадцять п’ять років прожила з чоловіком. А він пішов за два тижні до весілля сина, та ще й до молодої. – Отже, так, Олено Михайлівно. Плаття, ресторан, музика – це все наше. А м’ясо, випивка, хліб і торт – ваше. Пополовині, як у людей, – Наталя Петрівна загинала пальці й на Олену не дивилася, дивилася … Читати далі

— Доню, ти коли вже нарешті приїдеш додому? На ці вихідні нам із татом тебе чекати чи як? — з тихою надією в голосі запитала Людмила, поправляючи кухонний рушник на плечі. Ірина на іншому кінці довго мовчала. Десь поруч у її кімнаті голосно гуділо телебачення, звідти долинав веселий сміх, дзенькіт посуду та уривки чиєїсь суперечки. … Читати далі

— Мамо, що там у тебе знову? Кажи швидше, бо в мене каша на плиті тікає і робота горить! — Олена навіть не уявляла, що можна просто сказати «привіт», коли на екрані висвічувалося ім’я її рідної матері. Вона щоразу брала слухавку з якимось внутрішнім роздратуванням, ніби мама телефонувала лише для того, щоб зіпсувати їй день … Читати далі

Дві великі дорожні сумки стояли просто біля дверей, а Тетяна ще навіть не встигла вставити ключ у замок. І все одно вже відчувала: вдома сталося щось дуже погане. Одна сумка була її улюблена, темно-синя, з потертою ручкою — вірна супутниця у всіх відрядженнях. Друга — стара чорна, яку діставали з шафи хіба що раз на … Читати далі

— Ти взагалі хоч совість маєш?! — голос Олександра Сергійовича дрижав від злості, коли він міцно стискав у тремтячій руці телефон. — Я зранку зайшов у банк, а мені дівчина за віконцем каже: «Олександре Сергійовичу, ваш рахунок заморожений, на ньому висить борг за судовим виконавцем»! Це як розуміти, Павле?! Ти знову свої схеми крутиш, а … Читати далі

Щойно Олена зняла пальто, як з кухні до неї долетів голос чоловіка. — Андрію, годі вже шукати. За кілька тижнів у тебе буде чудова двокімнатна квартира. Вона завмерла, так і не зробивши кроку до спальні. Богдан, схоже, розмовляв телефоном, а двері на кухню були прочинені, тож кожне його слово чулася надто чітко. — Ні, не … Читати далі