Романович Галина Петрівна змалку знала одне правило. Жінка мусить дбати про родину, а власні бажання відкладати на потім. Так учила її мати, так повторювала бабуся, коли заплітала внучці коси перед школою. — Запам’ятай, дитино, — казала бабуся, — на першому місці чоловік і діти. А ти вже потім. Бо «я» в алфавіті стоїть останньою. Галина запам’ятала. … Читати далі
Двері за Ганною клацнули глухо й важко. Не грюкнули — Ганна ніколи не грюкала дверима, вона взагалі все робила тихо, добротно, по-господарськи. Але той сухий металевий звук розійшовся коридором, мов тріщина по тонкому склу, і вдарив Софії просто в скроню. На кухні ще холонув обід. Пахло запеченим м’ясом, часником і свіжим кропом — усе так, … Читати далі
– Я хоч чимось займаюся! А ти тільки вдома сидиш і зовсім себе занедбала, – кинув Олег за вечерею. Оксана ледь не вдавилася від цих слів. Вона перестала їсти й подивилася на чоловіка, намагаючись збагнути, як він узагалі насмілився таке сказати. – Ти випадково не з температурою? Чи ти просто безсмертний? – Та що не … Читати далі
— Мамо! Ти взагалі розумієш, скільки коштує цей місячний комплекс вітамінів?! — Олена стояла посеред маленької кухні, стискаючи в тремтячих руках аптечний чек, і її голос ламався від розпачу й напруги. — Мамо, це ж майже половина моєї теперішньої зарплати! Ми ж домовлялися, що купуємо лише найпотрібніше! Раїса Іванівна навіть не здригнулася. Вона спокійно відсунула … Читати далі
— Романе, я не дозволю тобі продавати батьківську хату, навіть не мрій про це! Ірина стояла коло хвіртки. В одній руці в неї була в’язка ключів, у другій — важка торба з місцевого магазину, яка неприємно тиснула в долоню ще й скляною банкою консервованого горошку. Андрій сперся ліктем на капот свого автомобіля й усміхнувся так … Читати далі
– Не влаштовуй сцен: візьми найнеобхідніше і збирайся, Софії з чоловіком кут потрібніший! – Остап без стуку зайшов у вітальню і навіть не сповільнився. Шкіряна куртка була розхристана, а зв’язка ключів від старої іномарки крутилася на пальці. Він ковзнув поглядом по кімнаті так, ніби одразу прикидав, скільки тут метрів і що можна терміново перерозподілити. Ліда … Читати далі
Олександр сидів у кімнаті й щось гортaв у телефоні, коли Марина раптом поставила біля дверей його темно-синю дорожню сумку. Ту саму, з білою смугою, що завжди лежала на верхній полиці в коридорі — на випадок риболовлі чи відрядження. Тепер вона чекала зовсім іншого, і Марина це чудово розуміла. Вона спокійно пройшла до кімнати, а чоловік … Читати далі
Вона дивилася на сукню, якої не могла собі дозволити, не знаючи, що хтось за нею спостерігає Ірина сповільнила крок біля дорогого бутіка, пройшла ще трохи і зупинилася. За її спиною поспішали перехожі, вітер тріпав поли простого темного пальта, але вона наче перестала помічати холод. У яскраво освітленій вітрині була сукня, від якої чомусь неможливо було … Читати далі
Зять заборонив доньці допомагати мені на городі. За тиждень він приїхав — і почув мою відповідь. — Твоя морква зачекає. Саме ці три слова передала мені рідна донька. Вона стояла посеред мого ж городу, у легкій куртці, яку вдягла теплого травневого ранку лише тому, що не знала, куди подіти руки, — і повторювала слова свого … Читати далі
Дарина ще біля дверей відчула, що вдома щось не так, хоча ще нікого не бачила. У передпокої, просто поруч із їхнім взуттям, стояли чужі кросівки, чоловічі туфлі й дві пари дитячих чобітків. На вішалці між її пальтом і курткою Олега дивним чином висів величезний пуховик. Із ванної лунав шум води, а незнайомий жіночий голос питав: … Читати далі