Романович

Зінаїда Павлівна переписала будинок на онуку. Син дізнався про це від нотаріуса. Вона не стала нічого пояснювати, бо пояснювати довелося б надто багато. Зінаїда Павлівна підписала документи у вівторок. Нотаріус, молода жінка з тонкими зап’ястками й окулярами на ланцюжку, двічі запитала, чи впевнена вона. Зінаїда обидва рази кивнула, не моргнувши. Вона вийшла на вулицю, постояла … Читати далі

– Не приходь, мамо, нас удома не буде, – сухо й холодно пролунав у слухавці голос Ірини. На задньому плані чулося, як торохтить дитячий мультик і плаче мала, але донька навіть не намагалася приховати, що просто не хоче мене бачити. – Доню, мені все одно треба зайти, показники лічильників зняти, – вигадала я причину на … Читати далі

Тиша у квартирі може бути різною. Буває тиша спокійна, коли після важкого робочого дня ти нарешті заварюєш чай і слухаєш, як за вікном іде дощ. А буває тиша мертва. Тиша, яка дзвенить у вухах, стискає горло крижаними пальцями і вибиває повітря з легень. Саме така тиша стояла в нашій квартирі того вівторка, коли моє життя … Читати далі

Телефон на столі вібрував шалено, не даючи Катерині ані хвилини спокою. Уже третя хвилина. Вона знала: це Анатолій. Серце завмерло. Вона тільки-но вийшла з переговорної, де, стоячи перед усім керівництвом компанії, вимовила слова, які тепер зависли у повітрі, немов вирок. Слова, що змінили все. «Я маю повідомити про спробу корупційної угоди», — сказала вона годину … Читати далі

— Ну то й собі таку зробіть, он яка гарненька! — вигукнула родичка за святковим столом. — Моя дівчина поки не планує дитину, ми вирішили зачекати, — спокійно відповів мій наречений. — І що з того? А ти візьми й зроби, чи ти не знаєш, як це робиться?! Суботній день видався теплим і сонячним. Наша … Читати далі

— Та чому ти одразу відмовляєш? Це ж просто знайомство, ми ж просто посидимо й поговоримо! — сказав незнайомий чоловік, уже сідаючи за мій столик без дозволу. — Тому що “ні” — це остаточна відповідь, яка не потребує додаткових пояснень чи виправдань, — спокійно, але твердо мовила я. Осіннє сонце того дня гріло м’яко й … Читати далі

— Якщо ти знову віддав частину заробітку своїй сестрі, то сьогодні на вечерю в нас буде її щире «дякую». Ярина стояла біля кухонного столу й пильно дивилася на чоловіка. Перед нею лежав тонкий поштовий конверт, у якому зазвичай зберігалися гроші на життя. Навіть не заглядаючи всередину, жінка знала, що там порожнеча. Конверт був занадто легким, … Читати далі

– Рито, не зв’язувалася б ти з одруженим, – обережно сказала Оксана в слухавку. – Ти ж ще … – Так-так, я ще молода і таке інше! – перебила її племінниця. – Тільки мені вже двадцять шість років! Я сім’ю хочу, дітей! Ти ж знаєш… Оксана знала. А ще вона знала, що на чужому нещасті … Читати далі

— Наша спільна дитина ростиме взагалі без телефона, планшета та мультфільмів! — впевнено мовив Олег, спостерігаючи за моєю донькою-підлітком. — Без питань, тільки тоді ти особисто будеш цілодобово її розважати, — спокійно відповіла я. — Ну, взагалі-то це жіноча відповідальність, — із посмішкою відрізав чоловік. Ранок у нашій квартирі завжди нагадував налагоджений, але трохи хаотичний … Читати далі

— Твій батько кілька днів і в літній кухні побуде, не біда, а мамі треба нормальний спокій у хаті, — сказав Тарас, навіть не підводячи голови від дорожньої сумки. Світлана саме занесла свіжу постіль і так і застигла в дверях спальні. У кімнаті на вішалці вже акуратно висіли дві випрасувані сорочки її батька, Івана Васильовича. … Читати далі