А чому ковбаса звичайна варена, а не та італійська з в’яленими томатами? Я ж просила купити смачну, мені завтра на перекус в університет треба, — примхливий голос доньки зустрів мене прямо в коридорі, щойно я відчинила двері. Я важко опустила на підлогу два величезні пакети. Надворі весь вечір сипала гидка мряка, пальто стало вогким, а чоботи залишали на світлій плитці брудні сліди. З вітальні долинав звук телевізора — там на дивані відпочивав мій чоловік Валерій. Він навіть не повернув голови. З кімнати сина Дениса чулися вигуки англійською та звуки віртуальної гри. Йому вже двадцять чотири, має роботу в офісі, але вечори незмінно минають за комп’ютером. А прямо переді мною стояла дев’ятнадцятирічна Мар’яна. У пухнастій піжамі, з косметичною маскою на обличчі, вона двома пальцями витягла з пакета батон звичайної «Докторської». — Тому що та, яку ти хочеш, коштує як половина мого денного заробітку, а до зарплати ще тиждень, — спокійно відповіла я, стягуючи мокре взуття. — Ой, ну можна ж було в тата попросити скинути на картку, — пирхнула Мар’яна, кинувши ковбасу назад у пакет, ніби це був якийсь непотріб. — І взагалі, що на вечерю? Я страшенно зголодніла. Тільки не кажи, що знову гречка чи макарони. Мені потрібне нормальне харчування, білок і овочі. Зроби мені курку на грилі й салат, добре
— А чому в пакеті звичайна варена ковбаса, а не та італійська з в’яленими томатами? — голос доньки зустрів мене ще на порозі. — Я ж просила щось смачне, мені завтра в универ на перекус! Двері ще не встигли догриміти, як тонкі пластикові ручки двох важезних пакетів врізалися в пальці. Я поставила їх на підлогу … Читати далі
