Романович

— Наша спільна дитина ростиме взагалі без телефона, планшета та мультфільмів! — впевнено мовив Олег, спостерігаючи за моєю донькою-підлітком. — Без питань, тільки тоді ти особисто будеш цілодобово її розважати, — спокійно відповіла я. — Ну, взагалі-то це жіноча відповідальність, — із посмішкою відрізав чоловік. Ранок у нашій квартирі завжди нагадував налагоджений, але трохи хаотичний … Читати далі

— Твій батько кілька днів і в літній кухні побуде, не біда, а мамі треба нормальний спокій у хаті, — сказав Тарас, навіть не підводячи голови від дорожньої сумки. Світлана саме занесла свіжу постіль і так і застигла в дверях спальні. У кімнаті на вішалці вже акуратно висіли дві випрасувані сорочки її батька, Івана Васильовича. … Читати далі

— За таку річ і пів життя віддати не шкода, правда, Настуню? А ти все у своїх старих куртках ходиш, наче бідна родичка, — мовила свекруха, скидаючи з плечей важкий пакет і переможно оглядаючи невелику вітальню. Настя в цей момент саме розкладала на столі зошити з контрольними роботами. Вона працювала вчителькою в місцевій школі, і … Читати далі

— Софійко, не починай. У мене тиск підскочив, я ледве на ногах стою. Мені зараз потрібен повний спокій, а від вашого шуму мені тільки гірше стане, — спокійно й навіть якось відчужено відповіла мама, поправляючи шовковий комір свого вишуканого халата. Крізь щілину падала тонка смужка світла з її просторого, щойно відремонтованого передпокою. Пахло дорогими парфумами … Читати далі

– Тетяно, а тюль на кухню краще брати льоновий чи такий, щоб легко прати? Бо я вже майстра знайшла, карнизи заміряли, – мовила зовиця, з насолодою наколюючи на виделку шматок фаршированої риби. Тетяна повільно опустила погляд на свій келих з узваром. – Який тюль, Галю? Куди саме ти його заміряла? – Та в ту твою … Читати далі

Коли автобус відходив від тернопільського вокзалу, Надія дивилася у запотіле вікно і намагалася запам’ятати обличчя своїх дітей. Доньці Соломії було дев’ятнадцять, вона щойно вступила до львівського університету, а синові Богдану виповнився двадцять один, він намагався закріпитися на першій серйозній роботі та винаймав кімнату з товаришем. Тоді, шістнадцять років тому, майбутнє бачилося туманним і тривожним. Робота … Читати далі

Ще три дні тому Алла була впевнена, що в неї прекрасна, міцна сім’я – чоловік, який любить, чудові діти. І ось в одну мить ця впевненість розсипалася, як картковий будиночок. Липень, спека, до відпустки ще цілих три тижні. На той час чоловік повернеться з відрядження, а діти із заміського табору, і вони всією сім’єю вирушать … Читати далі

— Ви зібралися всією родиною, влаштували свято, запросили навіть далеких родичів, але не знайшли хвилини просто зателефонувати мені? — запитала я, намагаючись стримати тремтіння в голосі. — Ой, Оленко, ну ти ж у нас така зайнята, у тебе там своє життя у столиці, ми просто не хотіли тебе турбувати! — легко відмахнулася мати. П’ятничний вечір … Читати далі

— Ми стоїмо тут вже хвилин двадцять з чотирма дітьми, чекаючи саме на цей столик! — мовила я, намагаючись зберегти спокій. — А ми вас не бачили, нам все одно, хто де стояв! Хто першим кинув куртку на стілець — того й місце! — голосно відрізала жінка навпроти. Недільний ранок обіцяв бути максимально теплим і … Читати далі

— Моя давня подруга очікує від мене дитину, вже п’ятий чи шостий місяць… Вона тільки зараз про це повідомила, — опустивши очі, вимовив Андрій. — І що ти плануєш робти далі з цим повідомленням? — спокійно запитала я, відчуваючи, як земля вислизає з-під ніг. Того затишного вечора ніщо не віщувало різких змін. У нашій невеликій … Читати далі