Романович

Свекруха нам ніколи не допомагала з дітьми, вважаючи, що це з чоловіком наш обов’язок. Проте, коли їй самій стало зле й потрібен був нагляд, я відмовилася. Не тому, що образилася, а зовсім з інших причин Того ранку я стояла на складі тимчасового зберігання й намагалася зрозуміти, чому накладна на три позиції розходиться з фактичною наявністю, … Читати далі

Повітряні кульки розгойдувалися під стелею, сміх Люсі дзвенів на всю кімнату, а з кухні доносився аромат щойно розрізаного торта. Я саме збиралася сфотографувати племінницю з подарунком для сімейного чату, коли мій Данило буквально викрикнув у слухавку: “Забирай Емму й тікай негайно!” За якісь десять хвилин будинок моєї сестри вже тримали в щільному кільці, але поліція … Читати далі

Чашка з недопитим чаєм давно охолола, покрившись тонкою, ледь помітною плівкою. Тарас сидів на вузькій кухні своєї однокімнатної квартири, дивився у вікно на вечірнє місто і відчував, як затишний світ, який він будував роками, тріщить по швах. Навпроти сиділа його дружина Марина. В її очах світилося незвичне, гарячкове збудження, яке лякало чоловіка набагато більше, ніж … Читати далі

Вона з’являлася рівно о пів на дев’яту. Щодня – як по будильнику. Велика німецька вівчарка з серйозними карими очима і трохи пошарпаною, але явно доглянутою вовною. Без нашийника, але точно не волоцюга – надто доглянута, надто горда, чи що. Вперше її помітив Стас – наш охоронець, який неквапливо потягував ранкову каву на ґанку бізнес-центру «Східний». … Читати далі

— Тарасе, ти серйозно? Ви ще навіть речі з машини не витягли, а вона вже сидить із телефоном? Галина Михайлівна стояла посеред подвір’я у старенькому солом’яному капелюсі й дивилася на сина так, наче він особисто відповідав за всі несправедливості цього суботнього ранку. Тарас поставив біля сходів пакети з продуктами й озирнувся на дружину. Мар’яна справді … Читати далі

Марина, ледь утримуючи важку сумку з продуктами, штовхнула двері квартири плечем. Ноги нещадно гули після цілого дня, проведеного на ногах, а голова паморочилася від пекучої втоми. Вона мріяла лише про одне — дістатися до дивана і хоча б десять хвилин полежати у цілковитій тиші. Та не встигла ще зачинити двері, як із кухні долинув знайомий, … Читати далі

Кожен куточок своєї двокімнатної квартири Ангеліна знала напам’ять, адже кожен сантиметр тут був оплачений її власним потом і нервами. Вона виплатила іпотеку до копійки, і тепер, сидячи на своєму балконі з чашкою кави, що вже встигла охолонути, навіть не підозрювала, що незабаром її такий вистражданий спокій буде зруйновано. П’ять років тому, у двадцять шість, вона … Читати далі

Коли Алла в понеділок вранці увійшла до офісу, він гудів, наче сюди залетів рій бджіл. Обговорювали важливу новину: нарешті в їхню філію було призначено керівника. Зазвичай у цей час чути було тільки монотонний стукіт клавіш та приглушені дзвінки, але сьогодні повітря тремтіло від збуджених голосів. У кімнаті відпочинку, де пахло розчинною кавою та ванільними сухарями, … Читати далі

— Галю, я йду від тебе. До Надії. Вона готує так, як колись моя мама. Нормальні котлети, товчену картоплю, справжній наваристий борщ. А в тебе що? То листя якесь у мисці, то макарони з сиром, то курка суха. Я чоловік, я важко працюю, мені потрібна звичайна людська їжа. Василь сказав це спокійним голосом суботнього ранку. … Читати далі

Ольга сиділа біля вікна, дивилася на вулицю з другого поверху та повільно пила каву. Сьогодні у неї вихідний. Рік тому вона поховала чоловіка, тиждень тому син Андрій одружився. Від матері з’їхав уже давно. Рік самотності дався не легко, але допомагала робота продавчині. Там вона забувалася, спілкувалася з клієнтами, багатьох із них вона знала особисто. Брала … Читати далі