3 Травня, 2026

Автор: Романович

Наталя, не ходи до нього! Він тебе обдурить! – зриваючимся від тривоги голосом вигукнула Світлана, ставши як стіна перед дверима.
Uncategorized

Наталя, не ходи до нього! Він тебе обдурить! – зриваючимся від тривоги голосом вигукнула Світлана, ставши як стіна перед дверима.

– Наталя, не ходи до нього! Він тебе обдурить! – зриваючимся від тривоги голосом вигукнула Світлана, ставши як стіна перед дверима. Її пальці судорожно вчепилися в дерев’яний одвірок, ніби він був останньою опорою між страшним минулим і невідомістю майбутнього. В очах матері відбивалася благання, майже відчай. Вона знала – варто їй замовкнути, і дочка піде […]

Read More
Юля працювала в санаторії, куди доводилося їздити на електричці.
Uncategorized

Юля працювала в санаторії, куди доводилося їздити на електричці.

Юля працювала в санаторії, куди доводилося їздити на електричці. Дорога виснажувала, але платили нормально, і графік був зручний, із садочком можна було поєднувати. У теплу пору року ще нічого, але взимку було страшнувато до станції бігти: темно, людей мало, гаражі ще ці… Але в машину її заштовхали не біля гаражів, а прямо біля станції. Зупинився […]

Read More
Віктор підпрацьовував на свята Миколаєм. Він підійшов до чергової квартири й натиснув кнопку дзвінка. На порозі зʼявилася гарна молода матуся. – Здрастуйте, – сказав Віктор. – Подарунок синові приготували? – Так, – кивнула жінка. – Проходьте… У коридорі вона дала йому коробку, мабуть, з машинкою. Миколай поважно зайшов у кімнату й побачив п’ятирічного хлопчика. – Ну, здрастуй, Сергійку! – сказав він. – Чи чекав ти на мене? Раптом Віктор помітив, що хлопчик дивиться зовсім не на нього, а у бік коридору. – А де ж те, що я просив для мами?! – запитав хлопець. Віктор розгублено застиг посеред кімнати
Uncategorized

Віктор підпрацьовував на свята Миколаєм. Він підійшов до чергової квартири й натиснув кнопку дзвінка. На порозі зʼявилася гарна молода матуся. – Здрастуйте, – сказав Віктор. – Подарунок синові приготували? – Так, – кивнула жінка. – Проходьте… У коридорі вона дала йому коробку, мабуть, з машинкою. Миколай поважно зайшов у кімнату й побачив п’ятирічного хлопчика. – Ну, здрастуй, Сергійку! – сказав він. – Чи чекав ти на мене? Раптом Віктор помітив, що хлопчик дивиться зовсім не на нього, а у бік коридору. – А де ж те, що я просив для мами?! – запитав хлопець. Віктор розгублено застиг посеред кімнати

Віктор уже кілька років підпрацьовував на свята Миколаєм. Того дня у нього було багато замовлень. У важкій синій шубі до підлоги, з білою бородою і в шапці, він підходив до останньої за списком квартири з однією тільки думкою – скоріше привітати малюка, а потім помчати додому, переодягнутися і поїхати в кафе до друзів. Якщо, звісно, […]

Read More
Вероніка вийшла з машини і добралася до своєї квартири. Не встигла вона перевзутися у домашні капці, як в її сумочці задзвенів телефон. Вона здивовано глянула на екран. Дзвонила її мати. – Привіт, мамо! – сказала Вероніка в слухавку. – Як у тебе справи? Щось сталося? – Ох, доню, сталося, – раптом сказала мати. – Вероніко, терміново приїжджай у село! Іринки не стало… Вероніка так і застигла з телефоном в руках, не вірячи у почуте
Uncategorized

Вероніка вийшла з машини і добралася до своєї квартири. Не встигла вона перевзутися у домашні капці, як в її сумочці задзвенів телефон. Вона здивовано глянула на екран. Дзвонила її мати. – Привіт, мамо! – сказала Вероніка в слухавку. – Як у тебе справи? Щось сталося? – Ох, доню, сталося, – раптом сказала мати. – Вероніко, терміново приїжджай у село! Іринки не стало… Вероніка так і застигла з телефоном в руках, не вірячи у почуте

Вероніка поверталася додому дуже сумна. – Ну чому у мене все так? – думала вона витираючи сльози. Так, вона знала, що її Петро не любить діточок. Він про це попереджав її ще від початку стосунків… Проте Ніка зраділа, коли дізналася, що завагітніла. – Ми ж уже п’ять років разом, а це багато! – обнадіювала себе […]

Read More
Так, це був її будинок, але залишатися в нім одній зараз не хотілося. — Ви куди? — У ліс. — Навіщо? — Шукати матір. — Ви ж казали, що пошуки припинили? — Вони — так. Я — ні. Вона в лісі, я знаю. Ніде більше
Uncategorized

Так, це був її будинок, але залишатися в нім одній зараз не хотілося. — Ви куди? — У ліс. — Навіщо? — Шукати матір. — Ви ж казали, що пошуки припинили? — Вони — так. Я — ні. Вона в лісі, я знаю. Ніде більше

Мама зникла в ніч із п’ятниці на суботу. Вітчим дзвонив, але Іра не бачила: вона вимкнула звук, бо боялася, що дзвонитиме Володя. Або, навпаки, боялася, що не дзвонитиме, адже коли вона сказала, що йде на переривання він відповів, що вона не має права так чинити. І, зрештою, справа не тільки в дитині, ця процедура небезпечна […]

Read More
— Юлько… Дякую тобі, сестро… За все. — Та годі тобі. — Нііі, ти не розумієш, дякую, що не відвернулася від нас… А пам’ятаєш… батончики… — Пам’ятаю, Петю. — Ех, сістер, дай я тебе обійму, найкраща моя у світі Юлько. Дітлахи тебе, знаєш, як люблять, Маринка метушиться як навіжена, я її осаджую, а вона ні, каже, таку Сестру, як Юля, вдень із ліхтарем не знайдеш
Uncategorized

— Юлько… Дякую тобі, сестро… За все. — Та годі тобі. — Нііі, ти не розумієш, дякую, що не відвернулася від нас… А пам’ятаєш… батончики… — Пам’ятаю, Петю. — Ех, сістер, дай я тебе обійму, найкраща моя у світі Юлько. Дітлахи тебе, знаєш, як люблять, Маринка метушиться як навіжена, я її осаджую, а вона ні, каже, таку Сестру, як Юля, вдень із ліхтарем не знайдеш

Мати метушилася на кухні: вона смажила, парила, пекла і при цьому щось терла, витирала пил, все літало в її руках. Юля тихенько увійшла, поставила портфель і сіла на стілець. — О, Юлько, привіт, вчасно ти, давай, переодягайся, доню, треба допомагати. — Щось живіт болить, мамо. — Чого він у тебе болить? — Не знаю, — […]

Read More
— Ну ти й вигадала, мамо, гостей борщем пригощати, — з гидливістю принюхався чоловік до повітря на кухні. Міцно пахло томатною засмажкою та торішньою капустою. — Вони там по фастфудах і ресторанах ходять, у столиці ж… Ти б їм щось цікавіше приготувала, а то — борщ. Фе
Uncategorized

— Ну ти й вигадала, мамо, гостей борщем пригощати, — з гидливістю принюхався чоловік до повітря на кухні. Міцно пахло томатною засмажкою та торішньою капустою. — Вони там по фастфудах і ресторанах ходять, у столиці ж… Ти б їм щось цікавіше приготувала, а то — борщ. Фе

— Ну ти й вигадала, мамо, гостей борщем пригощати, — з гидливістю принюхався чоловік до повітря на кухні. Міцно пахло томатною засмажкою та торішньою капустою. — Вони там по фастфудах і ресторанах ходять, у столиці ж… Ти б їм щось цікавіше приготувала, а то — борщ. Фе! — Тефтелі ще будуть, салат, он, з майонезом, […]

Read More
— Святкуємо, Павле Михайловичу. Тільки в нас цього року кожен зі своєю кутею, таке нове правило. Тож якщо раптом захочете приєднатися – захопіть собі з дому дванадцять страв чи чогось такого, на що господині сил забракло
Uncategorized

— Святкуємо, Павле Михайловичу. Тільки в нас цього року кожен зі своєю кутею, таке нове правило. Тож якщо раптом захочете приєднатися – захопіть собі з дому дванадцять страв чи чогось такого, на що господині сил забракло

— Привіт, Ніно. А ми тут мимо йшли, вирішили зайти. Уже, дивлюся, Різдво святкуєте? Кутя пахне на всю вулицю! — Святкуємо, Павле Михайловичу. Тільки в нас цього року кожен зі своєю кутею, таке нове правило. Тож якщо раптом захочете приєднатися – захопіть собі з дому дванадцять страв чи чогось такого, на що господині сил забракло. […]

Read More
Марія поверталася додому з відпустки. Жінка була вже в своєму під’їзді, як раптом зустріла сусідку. – Марія, привіт! Як відпочила? – сказала Тамара Петрівна. – Доброго дня. Добре відпочила, – усміхнулася Марія. – Слухай, тут до тебе приходила якась схвильована жінка, – почала сусідка. – Тебе не застала вдома, то вона листа мені залишила і просила передати особисто до рук. – Якого ще листа? – здивувалася Марія. – Ось, тримай, – Тамара простягла конверт Марії. – Дякую, – сказала Марія і зайшла в квартиру. Марія залишила сумки в коридорі, зайшла в вітальню, сіла на дива, відкрила листа і застигла від прочитаного
Uncategorized

Марія поверталася додому з відпустки. Жінка була вже в своєму під’їзді, як раптом зустріла сусідку. – Марія, привіт! Як відпочила? – сказала Тамара Петрівна. – Доброго дня. Добре відпочила, – усміхнулася Марія. – Слухай, тут до тебе приходила якась схвильована жінка, – почала сусідка. – Тебе не застала вдома, то вона листа мені залишила і просила передати особисто до рук. – Якого ще листа? – здивувалася Марія. – Ось, тримай, – Тамара простягла конверт Марії. – Дякую, – сказала Марія і зайшла в квартиру. Марія залишила сумки в коридорі, зайшла в вітальню, сіла на дива, відкрила листа і застигла від прочитаного

– Не треба за мною ходити! Залишіть мене у спокої! – говорила Марія Сергіївна, поспішаючи на ланч, своєму колезі, який несподівано став надавати їй знаки уваги. Він був не перший претендент на її руку та серце, особливо з того часу, як вона отримала свою високу посаду і обзавелася великою і світлою квартирою. Ось тільки машину […]

Read More
Так, вона перенесла до себе додому їхню мультиварку, пароварку, тостер та інші потрібні речі. Щоразу теща обіцяла, що забирає побутову техніку лише ненадовго. Але, як то кажуть, немає нічого більш постійного, ніж тимчасове
Uncategorized

Так, вона перенесла до себе додому їхню мультиварку, пароварку, тостер та інші потрібні речі. Щоразу теща обіцяла, що забирає побутову техніку лише ненадовго. Але, як то кажуть, немає нічого більш постійного, ніж тимчасове

— Люба, а де наша кавомолка? Ніяк не можу знайти її, — Богдан зазирнув у вітальню і збентежено глянув на дружину. Віолетта сиділа перед телевізором, але щойно чоловік поставив їй запитання, вона одразу схопилася. Навчання машини та штучний інтелект — Ой, я її якось мамі давала. Вона тістечка пекла, і їй треба було зробити цукрову […]

Read More