Романович

– Як хочеш тут жити, то картоплю копай, коли я скажу! – Я завжди допомагала свекрусі, та цьогоріч вона мене дістала

Автор

Я ніколи не збиралась жити зі свекрухою, та обставини так склалися. Коли мій Захар на війну пішов – сказав мені:  – Ну, що ти будеш сама сидіти в квартирі з дитиною. Переїжджай до моєї мами в село. В неї будинок великий, ти однаково в декреті, зможемо зекономити й житло не орендувати.  Спочатку я відмовлялась. Та … Читати далі

Матері дорога путівка в санаторій, а мені – якісь стакани! І за цей подарунок я мала ще й червонити перед гостями!

Автор

Ми з Тарасом вже 10 років у шлюбі. У нас двоє дітей: синові – вісім років, а дочці – три. Ми живемо у двокімнатній квартирі, яка мені дісталася від бабусі. Квартира була дуже запущена. З ремонтом мені в основному допомагали батьки.  На свій ювілей я чекала від чоловіка якогось сюрпризу, думала, що він мене здивує. … Читати далі

Спершу мені невістка сподобалась, але після того, який вона мені влаштувала прийом, я абсолютно змінила свою думку. Ворогу такої гостини не побажаю.

Автор

У нас із чоловіком єдиний син Дмитро. Він кілька років тому одружився. Спершу мені його дружина сподобалась, але згодом вона нас так у себе прийняла, що я і ногою на її поріг більше не ступлю. Дмитро в інтернеті познайомився з дівчиною Мариною. Вони довго спілкувались, а тоді син вирішив поїхати до неї. Жила вона в … Читати далі

Інна клеїла шпалери, коли в двері подзвонили. На порозі стояла свекруха Оксана Вікторівна. – Чого прийшла? – з порогу сказала Інна до свекрухи. – Та ось, їжу вам принесла, – Оксана Вікторівна простягла каструльку з котлетками. Інна обережно взяла каструлю і відкрила її. – Оце ви називаєье їжею? – єхидно сказала вона. – А що ж з цими котлетками не так? – ніяк не могла зрозуміти Оксана Вікторівна

Автор

– Чого прийшла? – такими словами зустріла свою свекруху Інна. – Та ось, їжу вам принесла, – говорила Оксана Вікторівна. – Недоїдками з ресторану нас годуєш, – єхидно говорила Інна. – Інно, та чому ж ти так кажеш? Це те, що залишилося від весіль, корпоративів. От і зі мною поділилися, – пояснювала Оксана Вікторівна. – … Читати далі

Зінаїда помітила, що її внучка Улянка часто ходить кудись вечорами. – Чи не закохалася Улянка моя? – подумала старенька. Проте, поспостерігавши за внучкою, жінка зрозуміла, що справа не в цьому. Уляна приходила додому якась задумлива. – Уляно, куди ти ходиш кожного вечора? – запитала Зінаїда. Голос бабусі не віщував нічого хорошого. – Я ходжу до мами… – До мами? – ахнула бабуся. – Увечері? До памʼятника? – Ну так. А що тут такого? – От бреше ж! – подумала Зінаїда. І раптом її осяяло! Вона вирішила все зʼясувати

Автор

Зінаїда Василівна завжди переживала, коли вночі хтось дзвонив. І цей дзвінок не стало винятком. Почувши звук телефону, жінка моментально прокинулася. -Зінаїда Василівна? – почулося в слухавці. -Так… -Мені дуже шкода. Ваша донька, Марина Миколаївна… Її не стало, – відповів сухий голос. – Переходила дорогу і… Прийміть мої співчуття. Зінаїда Василівна поклала слухавку. -Може, мені це … Читати далі

Сашко приїхав електричкою на весілля друга. Весілля гуляли всім селом. Людей було так багато, що столи накрили в місцевому кафе. Танцювати ж виходили на подвірʼя… Сашко різко встав з-за столу і попрямував на вулицю. Вже починало темніти. Гості танцювали, хтось співав, хтось пішов гуляти по селу. Сестра нареченої Наталка поралася в залі. Вона накривала на стіл чай і до чаю. Жінка вже перемила весь посуд зі своїми помічницями і раптом побачила Сашка, який зайшов до неї в підсобку. – Може, погуляємо біля річки? – запропонував він, посміхаючись. Наталя раптом спохмурніла. Сашко здивовано дивився на жінку

Автор

Сашко їхав на електричці на весілля друга. Разом із Ігорем вони були «не розлий вода». І ось тепер Ігор зібрався одружитися. Наречена Світлана дуже любила свого коханого. На весіллі гуляли всім селом. Людей було так багато, що столи накрили в місцевому кафе, а танцювати виходили на подвірʼя. Наречений і наречена були такі щасливі, що в … Читати далі

Віра святкувала день народження. Жінка накрила святковий стіл. Прийшли рідні та друзі. Всі привітали іменинницю, сіли за стіл. – Коханий, а де Настя? – запитала Віра у чоловік, не побачивши найкращої подруги за столом. – Не знаю. ЇЇ телефон не відповідає, – сказав Андрій. Зрештою подруга прийшла. Коли Настя увійшла до кімнати, настала тиша. – Ой, Настю, ти навіщо це зробила, – охнула Віра побачивши подругу. Решта гостей була вражена не менше 

Автор

Настя з дитинства дружила з Вірою, дівчата були сусідами, квартири поруч. Мами їх працювали в одній школі. Найкращими подругами були. За однією партою у школі сиділи, навчалися обидві добре. Але характером були абсолютно різними. Настя, була енергійно, дзвінкою, душею компанії, завжди заступалася за подругу. А подружка Віра була ніжна, тиха, скромна. Вона нікого не ображала, … Читати далі

Ніна весь день крутилася біля плити. Сьогодні Віктор приведе свою наречену знайомитися. Ніна накрила стіл, привела себе в порядок і стала чекати. В двері подзвонили. – Мамо, це Ірина, – з порогу сказав син. Ніна підозріло подивилася на дівчину. – Дуже приємно. Проходьте, – Ніна провела молодих до столу. – Вітя, вийдемо на хвилинку, поговоримо, – мама відвела сина в іншу кімнату. – Вітя, ти не можеш одружитися з цією дівчиною, – пошепки сказала Ніна. – Але чому? – нічого не розумів Віктор.

Автор

-Мамо, не плачте! Тепер все буде добре. Ви це забудете, як поганий сон, – шепотіла Ірина, вкриваючи колишню свекруху теплим пледом. – Завтра з Андрійком ми приїдемо за Вами і поїдемо до мене в село. Вам сподобається у нас, мамо. Свіже молоко, мед, чисте повітря.  По щоках Ніни Вікторівни потекли сльози. *** П’ять років тому … Читати далі

Марія прокинулася раніше, ніж зазвичай. Вона поволі потяглася. Почула, як на тумбочці тихо задзвенів будильник. Вимкнувши його, Марія попрямувала у ванну. Проходячи повз двері кабінету чоловіка, вона раптом зупинилася. Крізь нещільно зачинені двері долинав голос чоловіка. Валерій розмовляв по телефону. Він говорив тихо, майже пошепки. – Чому він так таємниче розмовляє? – здивувалася жінка. На душі стало хвилююче. Марія не любила підслуховувати, але щось у цій розмові переконало її зупинитися на місці. Вона тихенько прислухалася до телефонної розмови чоловіка і ахунла від почутого

Автор

Марія прокинулася раніше, ніж зазвичай. Крізь напівприкриті жалюзі до спальні просочувалося слабке світло, малюючи на стінах м’які тіні. Вона поволі потяглася. Почула, як на тумбочці тихо задзвенів будильник. Вимкнувши його, Марія попрямувала у ванну. Проходячи повз двері кабінету чоловіка, вона раптом зупинилася. Крізь нещільно зачинені двері долинав голос чоловіка. Він говорив тихо, майже пошепки. – … Читати далі

Зіна зайшла на кухню, де вечеряв її чоловік. – Сергію, а довго ще твоя мама у нас збирається жити, – тихенько, щоб не почула свекруха, запитала Зіна. – Ну, ще тижнів два, – відповів чоловік. – У неї ж ремонт роблять. – А може ми орендуємо квартиру твоїй мамі? – запропонувала дружина. – Ні. Мама на таке не погодиться, – одразу відкинув ідею чоловік. – Ну що ж…., – якось підозріло додала Зіна. – Тоді ти маєш сам все побачити. Зіна дістала з кишені свій телефон, ввімкнула якесь відео, і повернула екран телефону до чоловіка. Сергій переглянув відео і ахнув від побаченого

Автор

– Ти помиляєшся, Зіна, моя мама – самотня нездужа жінка! – обурювався Сергій. – Та вона й лампочку сама не вкрутить, не те щоб бігати цілий день десь, та ще й таке виробляти. – А якщо я тобі доведу, що не помиляюся? – примружила очі Зіна. – Теж будеш за матусю свою заступатися? Коли Сергій … Читати далі