Автор Романович

– Орино, повертайся додому! Досить вже! – З милості твоєї матусі з сестрою, немає в мене тепер дому! – Як же немає? – з досадою вимовив Дмитро. – Приходь і живи, усім місця вистачить! – Уже вистачило! Так вистачило, що… Продовжити читання →

– Ти що собі дозволяєш? – голос Вікторії Вікторівни рознісся квартирою. – Як ти могла розпоряджатися грошима сина? Дарина завмерла з телефоном у руках. Вона щойно закінчила розмову з мамою, яка повідомила радісну новину про премію. І тут… – Про… Продовжити читання →

– Мамо, ось ми з Марією і приїхали, – весело сказав Сергій і поставив у передпокої дві величезні сумки з речами. – Добре, що ти погодилася нас прийняти, а то хоч у готель іди. – Звичайно, живіть, – радо сказала… Продовжити читання →

Катерина вийшла заміж у вісімнадцять років. Хоча, правду кажучи, ніякого заміжжя і не було…Просто, в її селищі жив завидний наречений. Місцева знаменитість, так би мовити. Всі дівчата мріяли опинитися в його обіймах. І ось Катя вирішила втерти ніс усім суперницям…. Продовжити читання →

– Рито! Андрій сказав, що ви дачу купили? – запитала Зоя Сергіївна свою доньку. – Так, – відповіла Маргарита, вона вже пошкодувала, що відповіла на дзвінок, бо чудово розуміла, що буде далі. – А зі мною чому не порадилися? –… Продовжити читання →

Валентина знала, що чоловік від неї гуляє. Нечасто і не тривало, але вся ця павутина брехні тягнулася колючою ниткою через усі їхні стосунки. Зваживши всі за і проти, жінка сама обрала таке життя. Олександр приділяв їй достатньо часу, не картав… Продовжити читання →

Катя втомлено потерла очі й подивилася на розкидані по кімнаті речі. У голові тривожною думкою знову пронеслася та сама фраза, що колись, три місяці тому, здавалася правильною: “Ну, нехай поживе трохи, їй же зараз нелегко…”. Але ось вона сидить тут,… Продовжити читання →

– Мамо, припини! Скільки можна? – Сашко роздратовано відсунув телефон із фотографіями. – Яка різниця, у що була одягнена Єва на дні народження подруги? – Синку, але ж це ж треба – прийти в такій сукні! Усі присутні були в… Продовжити читання →

– Мати Василева… – перехрестилася жінка, дивлячись на фото нареченої в телефоні сина. – Де ти тільки таку знайшов? – запитала Марія Сергіївна сина. Тридцятидворічному Роману не сподобалися слова матері. Він насупився, важко зітхнув і відповів: – Не треба так… Продовжити читання →

– Ти зовсім сором втратив?! – голос Ганни дзвенів у передпокої, розносився луною по під’їзду. – Знову мені в обличчя брешеш! Як тільки терпіння вистачало стільки років?! Олег , високий і злегка сутулий, намагався одночасно натягнути куртку і зібрати якісь… Продовжити читання →