Автор Романович

– Наталко, ти дивовижно готуєш! – похвалив дружину Олексій, навертаючи пельмені зі сметаною і чорним перцем. Це було в перший рік їхнього шлюбу, і тоді на Наталю, як на господиню, з розчуленням дивилася її свекруха Орина Іванівна. Але потім сталося… Продовжити читання →

– Тетянко, люба, проходьте, роздягайтеся, – Лідія Василівна обмахнулася рушником, витираючи мокрі руки. У передпокої пахло хвоєю, мандаринами і чимось смаженим. – Дякую, – Таня обережно поставила свою витончену сумочку на полицю для взуття, оглядаючи тісну, але затишну квартиру. Її… Продовжити читання →

– Скільки можна вдома сидіти? Коли ти вже підеш на роботу? – Андрій був сьогодні в поганому настрої й одразу завів розмову, від якої в Каті вже зводило щелепу. – Андрію, ми стільки разів уже це обговорювали… Як я зараз… Продовжити читання →

– Відрізай, мамо, або я сама ножицями пройдуся, – донька ревіла, сидячи на табуретці. Хвилі пшеничного волосся струменіли по спині й торкалися сидіння. – Що ж мені тепер через брата в дівках сидіти все життя. Тетяна Петрівна подивилася на чоловіка,… Продовжити читання →

– Мені не подобається стрижка. Я не буду платити. – Блондинка вже півгодини з’ясовувала стосунки в адміністраторки салону, де Настя працювала майстром із манікюру та педикюру. – Дівчино, ви просто підрівняли кінчики. Це не стрижка. – Так?! А що ж… Продовжити читання →

Влад вимкнув воду в душі. Витер обличчя рушником, прислухався до звуків зі спальні. Марія ще спала. Краплі стікали по його плечах, залишаючи вологий слід на щойно вимитій підлозі. Глянувши мигцем у дзеркало, Влад залишився задоволений своїм відображенням. У тридцять сім… Продовжити читання →

Багато років кожен ранок у Надії починався однаково. Спершу чоловік Семен вимагав у неї вранці парні шкарпетки і чисту футболку. Потім з’явився син, і ось вони вже удвох із батьком насідали на неї, благаючи швидше знайти в цьому хаосі їхній… Продовжити читання →

– Мамо, з днем народження! – широко посміхаючись, Олена поцілувала матір у щоку. – Вітаю вас, – перейняв естафету чоловік Олени. Він вручив тещі величезний букет червоних троянд і подарунковий пакет, у якому лежали улюблені парфуми Анастасії Вікторівни. – Ой,… Продовжити читання →

– Сашко, алло! Ну ти де? Ти час узагалі бачив? Що ти робиш у своєї мами так довго? Скільки можна висиджувати? У мене вже сил немає зовсім! У відповідь у телефонній трубці Настя почула якийсь незрозумілий шум, шурхіт і, як… Продовжити читання →

– Ну і куди ти тепер? – Зінаїда Петрівна стиснула губи, дивлячись на сина. – Із заводу пішов, у таксі не хочеш, в охорону – нижче гідності. Антон мовчав, механічно помішуючи остиглий чай. Нова чашка з сервізу, який мати дістала… Продовжити читання →