– Мама сьогодні прийде. Антоніно, приготуй щось смачненьке, – каже мені чоловік. – Добре, – кажу. – А ти куди? – Я у справах, але на обід буду. Так що поквапся. Чоловік поїхав, а я прийнялася до роботи. Знаю, що моя свекруха любить голубці, тож я швиденько стала і накрутила. Заодно ще борщику зварила, салат, […]
І одного разу Наталя застала її вночі на лавці перед будинком — в одній кофті, босоніж. — Поля?! Що ти тут робиш? — Мені снилася мама… Вона стояла в полі. У білому. І махала рукою…
У день похорону дружини Федір не проронив жодної сльози. — Ти поглянь, я ж казала — він не кохав Зіну, — шепотіла Тося на вухо своїй сусідці Лільці. — Тихіше, — шикнула та у відповідь. — Яка тепер різниця? Діти ж при живому батькові сиротами залишилися. — Ось побачиш, — продовжувала Тося. — Він на […]
Коли Марія підійшла до свого двору, вона помітила: у хаті світиться світло, хоч була ще досить рання година. «Донька, певно, встала, чай ставить», – подумала. Вона зайшла, відчинила двері – й обімліла. За столом сиділа не донька. Сиділа сваха – мама її зятя. Олена. – А що ти тут робиш? – голос у Марії задрижав. У цей момент у кімнату зайшла дочка, Катерина. – Мамо!.. Ти приїхала… Чому ж ти не попередила? – вона кинулася до матері, але в очах світилася не тільки радість, а й занепокоєння. – То що відбувається? – Марія пильно глянула на дочку
Марія їхала автобусом з Італії, тримаючи біля грудей сумочку, у якій лежали акуратно складені євро. Вона поверталася додому після двадцяти років заробітків. Не остаточно, ні. Просто вирішила зробити сюрприз. Двадцять років! Весь цей час вона щоліта приїжджала всього на два тижні: швидко обійняти дітей, дати гроші на господарство – і знову назад, у чужі стіни, […]
– Настюша, давай повечеряємо й у магазин? Нам же ще продукти купувати! – гукнув чоловік із порога. Але у відповідь – тиша.
Рома, нас батьки запрошують до них, у заміський будинок, на Новий рік! Тато гірку збудував, та й поруч гірки, ліс, – захоплено ділилася з чоловіком Настя. – Поїдемо? – Ти ж знаєш, – м’яко відсторонився від дружини чоловік. – На Новий рік до нас приїдуть мої батьки й сестра з родиною. – Та вони вже […]
Раз живiт уже порожнiй — значить, настав час зайнятись справами. Пiдлоги самi себе не приберуть, — сказав вiн з таким виглядом, нiби вручав менi Нобелiвську премiю за те, що я знову можу тримати в руках швабру
— То чого це ти стала? Раз живiт уже порожнiй — значить, настав час зайнятись справами. Пiдлоги самi себе не приберуть, — сказав вiн з таким виглядом, нiби вручав менi Нобелiвську премiю за те, що я знову можу тримати в руках швабру. Я стояла серед руїн. I це не перебiльшення. Справжнiй безлад: брудний посуд, порожнiй […]
Грошима своїми дорікаєш, а за моєю свининкою приїжджати не гребуєш! Адже це я їх годую, напуваю й вирощую, щоб ти їла та від задоволення плямкала. Немає кави — немає й м’яса для тебе. А хочеш м’ясця — купи! І взагалі, котися до себе в місто, там і кричи. Тут я живу, а значить і дім мій, тому геть звідси, і дорогу забудь
— Мамо, ну а ти перед ким вихваляєшся? Ти ці дрова на собі тягаєш, а цей… пузо он відростив і сидить задоволений. — Тетянко, та він на роботі, важко йому, втомлюється. Я трохи, разів десять всього сходила.я — Разів десять? А він після роботи не може ці десять разів сходити? У вас же тачка є, […]
– Зареєстрована, чи не зареєстрована – мене це мало хвилює! Збирай свої пожитки й котись по добру, по здорову! А не збереш, то я сам твоє лахміття за двері виставлю! – Репетував “дядько Паша”
– Рито, ти не повіриш! Я тільки-но бачив жінку, як дві краплі води схожу на тебе! Якби я не знав, що в тебе немає матері, я б грішною справою подумав, що то вона… – А в тебе випадково старшої сестри немає? – Чоловік Максим підійшов ззаду з візком, куди вже встиг накидати продуктів. – Що? […]
Це моя квартира. Я тут господиня. Це вони в мене живуть, а не я в них
– Отже, так, Вікторе. – Дружина стояла на кухні, презирливо дивлячись на чоловіка. – У мене важлива розмова. Навіть не здумай мене перебивати. За весь час, поки були одружені, чоловік уже прекрасно зрозумів, чим загрожує подібний вступ. Грім і блискавки посиплються на його голову пачками. – Ну, давай, починай. – Він уже здогадувався, що хоче […]
Чули про Поліну? Дітей покинула, чоловіка залишила, з роботи звільнилася й поїхала! Куди? А хто його знає!
— Чули про Поліну? Дітей покинула, чоловіка залишила, з роботи звільнилася й поїхала! Куди? А хто його знає! Телефон вимкнений, сторінки в соцмережах зникли! Чого їй не вистачало? Напевно, коханця знайшла та втекла до нього! — У мене все добре, — відповідала на всі питання Поліна, уникаючи погляду. — Точно? — Точно! Можна було й […]
А ти не хочеш допомогти йому сам?
— А ти не хочеш допомогти йому сам? Своїми грошима? Сергій застиг. На секунду. А потім розсміявся: — Ір, ну ти що. У нас же спільний бюджет. Яка різниця, чії гроші. Головне — родина. Ірина терпіла довго. Не тому, що була слабкою — навпаки. Вона звикла бути сильною. Звикла все витягувати сама: і будинок, і […]