Автор Романович

– Ти невдаха, синку, жити потрібно так, щоб тебе запам’ятали, – заявив Денису батько, самовпевнено посміхаючись. – Ми ось завтра вирушаємо до Таїланду з Оксаною та її донькою. А ви й далі сидите своєму болоті. – Що ж тобі це… Продовжити читання →

– Ти хотіла, ти отримаєш! – гордовито вимовив Антон. – Але якщо ти сядеш у калюжу, щоб я від тебе більше жодного слова не чув про самостійність! – Антоне, – невпевнено відповіла Ліза, – але я ж п’ять років навчалася!… Продовжити читання →

Ольга, дивилася на святковий стіл. Від запеченої качки відірвані дві ніжки й крильце. Обгризені кістки зі шматочками м’яса лежали просто на рум’яній скоринці – точніше, на тому, що від неї залишилося. Поруч – два наполовину з’їдених печених яблука. У кожному… Продовжити читання →

– Ти знаєш, я йду, – сказав чоловік за сніданком. Його слова прозвучали буденно і навіть якось байдуже. – Йду до іншої. Валя була в шоці. Ні зрозуміти, ні прийняти те, що сталося, не змогла. Так, вона знала, що покинутих… Продовжити читання →

– І довго ми будемо зустрічатися на орендованих квартирах? – Лера надула губи, відвертаючись від Стаса. – Мені здається, що ти взагалі одружений, тому не приводиш мене до себе додому! Чоловік зітхнув. Звичайно, він був одружений. І саме тому вони… Продовжити читання →

Знову заграла мелодія на телефоні чоловіка, уже вдруге. Надія відчинила двері у ванну кімнату: – Матвію, хтось тобі знову дзвонить. – Надю, якщо ще раз подзвонять, відповідай! Встигла лише прикрити двері, як на телефоні чоловіка знову заграла мелодія. Узяла телефон:… Продовжити читання →

Ганна була впевнена, що чоловік на кілька днів поїхав до мами. У п’ятницю ввечері Людмила Петрівна зрозуміла, що скучила за своїм єдиним сином Єгором і поїхала до нього в гості. “Дзвонити і попереджати його про свій приїзд не стану, –… Продовжити читання →

– Мамо, а тато знову гроші брав… Лариса кинулася до шафи. Знайшла заховані серед речей гроші, перерахувала. Так і є – не вистачає двох сотень! Сума начебто й невелика, але ж це вона на дрова збирає! І Стас про це… Продовжити читання →

Андрій поморщився і набрав номер колишньої дружини, з якою розлучився півроку тому. “Навіть голосу її чути не хочу, – думав він, – а не те що зустрічатися”. – Алло! Ірино? Це я. Ну, хто я, Андрій, звісно. Не впізнала, чи… Продовжити читання →

Марія стояла біля вітрини ювелірного магазину і щось розглядала. Продавці бачили її тут доволі часто і встигли відзначити, що вона завжди стоїть в одному й тому самому місці і дивиться на один і той самий виріб. – Може, хочете щось… Продовжити читання →