Романович 
– Коли він уже розлучиться? – кричала Василина. – Я не розумію, чого він чекає? Мама погладила її по руці й сказала: – Потерпи, кицюню, не варто на нього тиснути. – Тиснути? Я його, між іншим, за язик не тягла! Він сам запропонував одружитися! І сказав, що кохає. Але як ми одружимося, якщо він так … Читати далі
Жовтневий вечір у Луцьку видався напрочуд похмурим. Важкі свинцеві хмари зависли над містом, обіцяючи перший сніг, який зазвичай приносить лише бруд і вогкість. У квартирі Оксани та Дениса панувала тиша, але вона була не затишною, а наелектризованою, наче перед грозою. Оксана стояла біля вікна, спостерігаючи, як вуличні ліхтарі тьмяно освітлюють мокрий асфальт. Вона ще не … Читати далі
Маргарита поправила золотий браслет і повела плечем — щоб парча заблищала у світлі люстри. Гості за столами замовкли, бо вона вміла змусити замовкнути. Гроші, багато років практики та звичка бути в центрі. Ганна одразу стиснулася. Вона знала, що зараз буде. Бачила, як свекруха весь вечір косилася на її матір. Як шепотіла подругам, показуючи на сірий … Читати далі
– Стояти! – гаркнув Григорій так, що Ганна мало не випустила хлопчика. – Ти що твориш? Він у мене не іграшка! У нього хребет пошкоджений, ти взагалі це розумієш?- Я ж акуратно, я його міцно тримала. – Акуратно?! – Григорій вихопив із кишені гроші, шпурнув на стіл. – Ось твій заробіток за тиждень. Збирайся і … Читати далі
Дзвінок у двері. Відкриваю. За дверима красуня – молода років тридцять з невеликим хвостиком… Тоненька фігурка, яку облягає червона сукня-міні та відкриває засмаглі красиві ноги, в глибокому декольте пишна грудь. Макіяж та усі інші деталі. Усміхаюся красуні: – Вам кого? – Мені вас, – суворо відповідає, – мене Любов’ю звуть. – Любов – це чудово. … Читати далі
– Ігорю, а про мене ти подумав? – Тихо запитала Аня чоловіка, – я розумію, що ти любиш дочку. Я не збираюся тебе позбавляти спілкування з нею… – Але хіба тобі не здається дивним той факт, що колишня через дитину тягне з тебе гроші? Нам через забаганки твоєї колишньої дружини доводиться себе у всьому утискати. … Читати далі
– Не запрошена? – Ну так. Там будуть усі такі… Ти б ніяково там… Мам, я потім все поясню, гаразд? – Катя, – Аріна насилу розліпила пересохлі губи. – Я сплатила це весілля! Все життя на тебе поклала! Чому? Тиша. А потім – тим же квапливим, якимось верескливим голосом: – Та тому, що поряд з … Читати далі
Світлана поклала слухавку та подивилася на чоловіка. Дмитро тільки-но увійшов у квартиру й знімав куртку. – Твій брат дзвонив. Запрошує нас на Новий рік. Знову. – Ну то й що? Добре ж. Минулого разу нормально зустріли. – Нормально? – Жінка сіла навпроти. – Ти пам’ятаєш, що там було на столі? Дмитро замислився. Згадав курку з … Читати далі
А ти? — Вона ткнула пальцем у Лену. — Ти взагалі хочеш дітей, чи тобі важливіші твої суди та наради? І тут Лену прорвало. Вона встала, і стілець із гуркотом від’їхав назад. Марсик зіскочив із підвіконня й утік у спальню. У кімнаті стало так тихо, що було чути лише цокання настінного годинника. — З мене … Читати далі
— Та ти набридла мені гірше за осінню вогкість, чуєш? — голос Максима розрізав кухню так різко, що в Аліни здригнулися пальці над кухлем з чаєм, що охололо. — Я більше не можу дивитися, як ти тут ходиш, вічно втомлена, вічно невдоволена, наче я тобі щось винен.Аліна підняла очі повільно, ніби боялася злякати тендітний усередині … Читати далі