Романович

Іван зайшов додому на обід засмучений. – Іванко, прийшов! – зраділа його дружина Зіна. – А я як знала, оладки приготувала зі сметаною. Сідай швидше, поки гарячі, – воркувала вона. Іван мовчки обернувся до неї і показав пальцем на штани. – Ось де всі твої оладки, пироги і тортики, – обурено заявив він. – Хоч щодня нові штани купуй! У Зіни округлилися очі

Автор

Іван Васильович все життя прожив в селі. Працював трактористом. І от на роботі він нахилився, щоб взяти якийсь ключ. Підозріле тріскотіння і регіт підлеглих змусив його підскочити. -От же ж! Четверті штани за тиждень. І все на тому самому місці, – засмучено сказав він, прикриваючи рукою дірку на штанях. Припустивши нижче куртку, він городами добрався … Читати далі

Оля готувала на кухні яєчню. – Марійка, йди снідати! – гукнула вона доньку. – Я такого не їм – буркнула дівчина. – Не вигадуй! У тебе чудова фігура, – зітхнула жінка. – Дмитро сказав, що йому подобаються худенькі дівчата. – Доню, ніколи не підлаштовуйся під чоловіків, – порадила Оля. – Ну батько ж чогось від тебе пішов! – сказала Марійка. Оля ображено дивилась на доньку

Автор

Оля смажила на кухні яєчню для себе і вже дорослої доньки. -Марійка, йди снідати! — покликала вона. -Знову ця яєчня? — буркнула дівчина. — Мамо, ну скільки разів я тобі казала, що я такого не люблю? Жінка зітхнула: -Ну що ти вигадуєш? Досить худнути, у тебе і так все чудово! -Мамо, Дмитро сказав, що йому … Читати далі

– Ти, Валя, на цю квартиру не розраховуй, – діловито пояснював Іван сестрі, – мені тебе розмістити ніде. – У мене дитина, дружина, ще й тебе годуватиму? Ні, Валю, мене така перспектива не влаштовує. Іди до батьків!

Автор

– Ти, Валя, на цю квартиру не розраховуй, – діловито пояснював Іван сестрі, – мені тебе розмістити ніде. – У мене дитина, дружина, ще й тебе годуватиму? Ні, Валю, мене така перспектива не влаштовує. Іди до батьків! Ти – неповнолітня, маєш жити з ними за законом. А про квартиру цю забудь, моя вона! Життя Валі … Читати далі

Андрій повернувся з роботи. Зайшов у спальню і раптом, побачив, що Аня збирає свої речі. – Що трапилося, кохана? – здивовано запитав чоловік. – Андрію, я так більше не можу! Поговори з своєю мамою, – ледве стримуючи сльози, говорила дружина. – Що вона знову зробила? – Я сьогодні зварила борщ, а вона його взяла і вилила. Сказала, що він недостатньо червоний, – вже плачучи розповідала Аня 

Автор

Аня та Андрій одружилися коли їй ледве виповнилося вісімнадцять. Андрій ненабагато був старшим. Одружилися поспішно, як кажуть “по зальоту”. Батьки Андрія були категорично проти такого шлюбу, особливо мама. Ну не про таку вона наречену для сина мріяла. Дуже їй сусідська донька подобалася. Та й нехай старше Андрія на пару років, та й нехай трохи повненька. … Читати далі

– Ну добре! Я все скажу! Від вас допомоги не дочекаєшся! Жадібні ви. Собі на умі. Ось і доводиться крутитися! Я ж не можу на одну пенсію жити

Автор

– Мамо, нам із малюком доведеться в тебе залишитися… – донька, Надя, із хвилюванням дивилася на Галину. – У Кирила животик болить, я боюся, що якщо ми поїдемо автобусом, то йому гірше буде. – Залишайтеся, звісно, я зараз принесу ліки. Днями заповнювала аптечку якраз на такий випадок, – Галина підбігла до шухляди і вийняла коробку … Читати далі

– Оль, ну ти ж розумієш – дача записана на мене. І машина також. А те, що ми “нажили разом” – він зобразив у повітрі лапки, – так це переважно завдяки моєму бізнесу! Ти ж просто сиділа вдома

Автор

– Ну, що ти знову починаєш? – Сергій роздратовано відмахнувся від дружини, наче від настирливої ​​мухи. – Я все розрахував. На комуналку вистачить, на їжу також. Ти ж сама тепер будеш, чи багато тобі треба? Ольга сиділа за кухонним столом, машинально водячи пальцем по обідку кухля. Тридцять років спільного життя вмістилися у кілька сухих фраз, … Читати далі

Я зніму тобі готель у рідному місті, а найближчим часом квартиру на місяць. Далі ти сама. Розпорядися грамотно грошима, які ти вкрала

Автор

– Алло! Привіт, люба! Зараз зателефонувала мама, у неї проблеми. Вона проїздом у Києві, питає: їй готель знімати, чи можна в нас зупинитися? – Привіт! Звичайно, у нас! – зітхнула Олена. – Коли вона приїде?Зараз що-небудь смачненьке приготую! – Не потрібно. Вона вже їде до нас. Викликав їй таксі і скинув грошей на карту, сама … Читати далі

Рита з Вадимом зайшли у свою квартиру й застигли. У коридорі, прямо на підлозі, лежала якась чоловіча куртка, чоботи й дорожня сумка. Вони перезирнулися. Поки їх не було вдома, хтось зайшов у квартиру. Рита відкрила двері в кімнату і здивовано зупинилася – на дивані спав Василь… Її колишній чоловік

Автор

Рита з Вадимом зайшли у свою квартиру і застигли… У коридорі, прямо на підлозі, лежала якась чоловіча куртка, чоботи й дорожня сумка. Вони перезирнулися. Поки їх не було вдома, хтось зайшов у їхню квартиру… Рита відкрила двері в кімнату і здивовано зупинилася – на дивані спав Василь – її колишній чоловік. Кого, кого, а його … Читати далі

– Як це батько живий?! – перепитала Валя. Її мама відвела погляд. – Живий, – повторила мати. – Вибач, що я сказала тобі неправду… Я подзвонила йому. Він згоден здати аналізи, щоб тобі допомогти. Якщо він підійде – тобі зроблять процедури. І все буде гаразд. Ти видужаєш… Валя дуже засмутилася. Мати її обманювала, а рідний батько покинув. Кому вона тепер потрібна?! Тому й занедужала, мабуть… – Я не хочу! – вигукнула Валя. – Не треба ніяких процедур. Ну вас усіх! Валя побігла в свою кімнату. Коли вона почула кроки, то подумала, що це мама йде просити вибачення. Але то була не мати! Валя застигла від несподіванки

Автор

Про те, що батько живий, Валя дізналася, коли занедужала. Вона давно недобре почувалася. Валя попросила маму її записати до лікаря, але та забула і потім довго докоряла собі, розмірковуючи про те, як би все могло скластися, дізнайся вони про все раніше… – Як живий?! – перепитала Валя. Мама відвела погляд. – Живий, – повторила мама. … Читати далі

— Ох, Наталю, і не пощастило ж тобі з матір’ю! Вертихвістка скажена вона, ось що! І татусь у тебе такий самий! Що одному, що іншому – гулянки тільки й потрібні! А що літечко коротке – про те їм і знати не хочеться! Та й минуло вже воно! Дитя по двору бігає, а їм все одно – волю подавай! Я, ось, що тобі скажу, Наташко! Просися до тітки! Нехай Нінка тебе забере! У неї хоч сита будеш! А якщо з батьком залишишся, то нічого доброго на тебе не чекає! Так і знай! У нього будинків – як у зайця теремів! Він уже, он, нову сім’ю собі пригледів! А тебе куди? Його коханка тебе не прийме. У неї своїх – семеро по лавках! Зайвий рот ні до чого! Зрозуміла

Автор

— А Наталка вже знає? – голос бабусі був сповнений невдоволення і прихованої погрози. — Ні. Не говорили їй нічого. Навіщо дитині такі подробиці? – голос Ніни, сестри батька Наталі, був холодний, як лід, і такий спокійний, немов нічого й не сталося. — А як же тоді? Зникла мати, не дзвонить – не пише, і … Читати далі