Автор Романович

– Донечко, привіт! – радісний голос матері по телефону одразу насторожив Наталю. Зазвичай мати телефонувала тільки тоді, коли їй була потрібна допомога. – Як у тебе справи? Чим займаєшся? – Мамо, я на роботі. Усе добре. У тебе щось термінове?… Продовжити читання →

Усі гості були вже в зборі. Орендований зал ресторану гудів від численних голосів гостей. Снували офіціанти, закінчуючи сервірування великого столу. Зал був прикрашений кулями, а на стіні красувався плакат, на якому було ретельно виведено число “60”. Винуватець торжества, Анатолій Романович,… Продовжити читання →

В Олега тряслися руки – він не знав, з чого почати розмову. 5 хвилин тому мати поставила його перед фактом, що збирається зустрічати Новий рік у них удома. – Нам минулого року так сподобалося, що ми вирішили повторити, – повідомила… Продовжити читання →

– Мамо, ви перевіряли, хто по сусідству живе, коли квартиру купували? – голос Світлани зрадницьки здригнувся і мати це помітила. – А що сталося, донечко? – злякалася Марія Василівна. – Ні, ти скажи мені: коли ви з батьком купували двокімнатну… Продовжити читання →

– Катюшо, а що у вас із квартирою відбувається? – пролунав різкий голос Валентини Іванівни просто з порога. Катерина, тримаючи віник в одній руці і совок в іншій, здригнулася і обернулася. Валентина Іванівна стояла в пальто із сірим хутром, тримаючи… Продовжити читання →

– Одружився з колгоспницею. І куди наш Льоня тільки дивився?! – Вечір у кафе, де збиралися подружки з компанії друзів Леоніда, набирав обертів. Дами перемивали кісточки Ксенії, молодій дружині друга, яку вони ніяк не хотіли приймати до свого “кола обраних”…. Продовжити читання →

– Андрію, ти де? – влетіла в будинок дружина. – Відгукнися зараз же. Я тебе все одно знайду! Швидко спускайся вниз, розмова є! Не відсиджуйся там, я знаю, що ти вдома! Андрій сидів зараз як мишка в маленькій спальні на… Продовжити читання →

– Вони з’їли весь твій запас їжі, знаючи, що в тебе маленька зарплата, перетворили квартиру на хлів, а тобі було незручно? – обурювалася Олена. – Ти серйозно? – Я не так вихована… Мені було ніяково сказати їм про це. Я… Продовжити читання →

– Зайчику, ти мені гроші перекинеш? У мене сьогодні нігтики і вії? – Марина, зробивши лялькове личко, ніжно обвила руками шию чоловіка. Вона точно знала, проти такого прохання Матвій просто не зможе встояти. – Люба, ти ж днями просила на… Продовжити читання →

Увечері, коли вікна квартири запітніли від зимового холоду, Алла і Слава сиділи за столом, занурені у вивчення планувань. Настільна лампа висвітлювала креслення майбутнього житла, а в кімнаті панувала тиша, яку порушувало лише цокання настінного годинника. – Ось ця непогана, –… Продовжити читання →