Романович

– Що означає, якщо я з немовлям, то, значить, нікуди не подінусь? У вас що, після РАЦСу вмикається вбудована програма? Щоб було болючіше? Чи тому, що ми вразливі? Юля майже жбурнула у спортивну сумку упаковку підгузків, зверху полетіла упаковка вологих серветок. Тимофій стояв у отворі дитячої, схрестивши руки. На обличчі застиг якийсь гидливий вираз. – … Читати далі

– «То ти тепер тільки для свого задоволення жити збираєшся, а на нас тобі байдуже?» Ці слова сина, кинуті з порога, змусили Катерину Петрівну зупинитися. Вона якраз акуратно складала речі у дорожню сумку. Спідниця, улюблений теплий кардиган, книга, яку давно хотіла прочитати. У коридорі було чути, як син Сергій роздратовано переминається з ноги на ногу. … Читати далі

– Мамо, та не вигадуй собі болячок! Нічого в тебе немає. Звідки ми такі гроші візьмемо? Збирайся краще назад до своєї Італії й не забивай голову дурницями, – відмахнулася від мене старша донька, Ліля, навіть не відірвавшись від екрана свого новенького телефона. Я стояла посеред власної кухні й відчувала, як у грудях росте важкий, холодний … Читати далі

Мишко не любив їздити до бабусі. Бабусю він, звичайно, любив, але присутність інших родичів у будинку бабусі його просто дратувала. Два двоюрідні брати та сестра над Мишком постійно знущалися. Бабуся його заспокоювала, дитячі витівки, але від цього краще не ставало. Вона ніколи не лаяла тих онуків, а вони часто підставляли Мишка. Усі виросли, але стосунки … Читати далі

Діана стояла на кухні, дивлячись на сіре небо, що нависало над містом, наче важка бетонна плита. У свої тридцять дев’ять років вона звикла все тримати під контролем: рахунки, графіки, майбутнє дітей. Але сьогоднішній день приніс звістку, від якої всередині все обірвалося. Вона нервово стискала слухавку, намагаючись додзвонитися до чоловіка. Коли нарешті почула його голос, одразу … Читати далі

– Ти знову ці цифри звіряєш? У нас свято сьогодні, а ти із кислим обличчям сидиш! Антон стояв перед дзеркалом у передпокої та незграбно намагався зав’язати краватку. Виходило криво. Поліна сиділа на краю канапи, не відриваючи погляду від екрана телефону. – Я не звіряю цифри, Антоне, – рівно відповіла вона. – Я обов’язковий платіж за … Читати далі

Марія Іванівна ненавиділа сюрпризи. Її життя було вивіреним, як математична формула, позбавленим невідомих змінних. Сорок років вона викладала алгебру та геометрію в тій самій школі, стіни якої пахли крейдою, мастикою та вічною дитячою тривогою перед контрольними. Їй було п’ятдесят сім. Вона звикла до тиші своєї ідеально прибраної двокімнатної квартири, до ранкової кави рівно о 6:45, … Читати далі

— То ти тепер на старості літ підеш світом вештатися, бо тобі раптом захотілося якоїсь особливої поваги? — цей голос, гучний і звиклий до того, що його слухають без заперечень, змусив Галину здригнутися, але не відступити. Вона стояла посеред затишного, сучасного передпокою, де кожна річ була куплена за його вибором, і вперше в житті не … Читати далі

Ранкове сонце ледь пробивалося крізь густі крони старих лип, коли Ірина паркувала свій автомобіль біля невеликого сільського магазину. Попереду на неї чекала довга дорога до міста, тому коротка зупинка на каву була життєвою необхідністю. Усередині пахло свіжим хлібом, меленою кавою та сушеними травами. Черга виявилася зовсім невеликою. Попереду розраховувався чоловік у потертому робочому одязі. Поруч … Читати далі

Осінній ранок дихав прохолодою, коли Андрій стояв посеред свого подвір’я і дивився на старенький каштан, з якого повільно опадало листя. Слова дружини про завтрашній візит Славка все ще лунали в голові, викликаючи дивне почуття, де змішалися давня образа, глухий гнів та невгасиме бажання поглянути братові в очі після всього, що сталося. Минуло три роки з … Читати далі