Романович

Я працював у великій компанії. Писав код. Отримував дуже гідну винагороду. Але останні пів року щось зламалося всередині. Звичайна втома перетворилася на суцільну порожнечу. Ти прокидаєшся вранці, а сил уже немає. Дивишся в екран і не бачиш жодного сенсу. Мій код був потрібен комусь там, для якихось складних бізнес-процесів, про які я не мав ані … Читати далі

– Принесла у пелені – хай у місто котиться, там таких не рахують! Нічого тут пам’ять Павла соромити! Тітка Мая сказала це рівно, між холодцем і компотом, не підвищуючи голосу, ніби про погоду. І всі за поминальним столом покивали – хтось у тарілку, хтось у стелю. П’ять років, як поховали Павла, зібралися пом’янути, а повернули, … Читати далі

Олена любила тишу, особливо ту, яка наставала після важкого робочого тижня в архітектурному бюро. Її ідеальний план на суботу виглядав просто: жодних креслень, жодних телефонних дзвінків від виконробів, велика порція сирників із полуничним джемом і новий сезон детективного серіалу. Вона вже встигла заварити каву, коли мобільний телефон на кухонному столі завібрував так наполегливо, наче від … Читати далі

— Ну ти чого там застрягла? — пролунав з глибини коридору чоловічий голос. — Заходь, сюрприз буде. Вітя. Мій чоловік. У серці неприємно кольнуло. Він виринув з кухні, витираючи руки об рушник, і всміхнувся тією ж винуватою усмішкою, за якою завжди йшла якась неприємна несподіванка. У передпокої пахло пельменями й дешевим пральним порошком. Тим самим, … Читати далі

За 17 років спільного життя я дізналася, для кого чоловік все життя збирав гроші: і на мене чекав сюрприз. Тека лежала під стосом квитанцій за електроенергію. Я не шукала її – я шукала страховий поліс, який Андрій завжди ховав не там, де всі нормальні люди, а в ящику з болтами й прокладками для змішувача. У … Читати далі

Сонце ховалося за горизонт, залишаючи на подвір’ї довгі, тривожні тіні. Настя сиділа на лавці під старою грушею, тримаючи в руках хустину, якою ще тиждень тому витирала сльози на похороні матері. Батько пішов першим, тихо, уві сні, а мама просто не змогла дихати без нього. Серце не витримало самотності. Поруч стояв Ігор, застебнутий на всі ґудзики … Читати далі

– Що означає, якщо я з немовлям, то, значить, нікуди не подінусь? У вас що, після РАЦСу вмикається вбудована програма? Щоб було болючіше? Чи тому, що ми вразливі? Юля майже жбурнула у спортивну сумку упаковку підгузків, зверху полетіла упаковка вологих серветок. Тимофій стояв у отворі дитячої, схрестивши руки. На обличчі застиг якийсь гидливий вираз. – … Читати далі

Старі настінні годинники з маятником, які дісталися Олені ще від бабусі, відміряли час рівномірно і заспокійливо: тік-так, тік-так. У квартирі пахло яблуками, корицею та ваніллю. Олена діставала з духовки фірмову шарлотку — Максимову улюблену. Вона подивилася на своє відображення у склі темного вікна. Їй було п’ятдесят вісім. Зморшки навколо очей стали глибшими, волосся торкнулася сивина, … Читати далі

– «То ти тепер тільки для свого задоволення жити збираєшся, а на нас тобі байдуже?» Ці слова сина, кинуті з порога, змусили Катерину Петрівну зупинитися. Вона якраз акуратно складала речі у дорожню сумку. Спідниця, улюблений теплий кардиган, книга, яку давно хотіла прочитати. У коридорі було чути, як син Сергій роздратовано переминається з ноги на ногу. … Читати далі

– Мамо, та не вигадуй собі болячок! Нічого в тебе немає. Звідки ми такі гроші візьмемо? Збирайся краще назад до своєї Італії й не забивай голову дурницями, – відмахнулася від мене старша донька, Ліля, навіть не відірвавшись від екрана свого новенького телефона. Я стояла посеред власної кухні й відчувала, як у грудях росте важкий, холодний … Читати далі