Автор Романович

– Ну що ви починаєте? Ми всього два дні тут були. Ви самі нас пустили. А тепер претензії

– Не буду я свою квартиру на Новий рік здавати, чуєте! – Марина говорила різко і зло. – Навіть не вмовляйте. Це наш будинок! – Ну, прям трагедія якась, – хмикнула Людмила Петрівна. – Ви ж усе одно до нас… Продовжити читання →

– Спасибі тобі, виконав моє заповітне бажання. Залишишся в мене жити? Будеш приносити мені удачу, а з мене турбота і любов

– Що ви робите?! Дитина ж спить! – Вікторія кинула мітлу і кинулася до візка, де заплакала від поштовху однорічна донька. Сусідка з п’ятого поверху, яка вдарила ніби ненароком по візку, виходячи з під’їзду, скривила губи: – Мовчки мети! Поставила… Продовжити читання →

– Я більше не хочу терпіти твої витівки, – тихо сказала вона. – Я все для себе вирішила

Сьогодні вранці Надія подивилася в дзеркало і раптом відчула, що в ній прокинулася надзвичайна рішучість. Зазвичай вона ненавиділа ранні підйоми: здавалося, що день починається з обіцянкою якихось труднощів. Але цей світанок був особливим – у ньому Надя вловила передчуття свободи…. Продовжити читання →

– Ну ні! Дитину має чоловік забирати! У медсестри, в обмін на букет і пакет із “подякою”. У всякому разі, я так у своїх друзів бачив. Так і зроблю, не відмовляйся

Віра тихенько пройшла повз палату. Час пізній, усі вже сплять. Сувора медсестра, невдоволено оглянувши простенький одяг Віри, грубувато сказала: – У цьому не можна! Ти чого ж не підготувалася? Начебто не маленька, мозок має бути. Гаразд, роздягайся, зараз наше, лікарняне,… Продовжити читання →

– Я хочу, дуже хочу! Ми можемо встановити якісь правила? Щоб я чітко знала, що допустимо, а що ні

Я стояла біля плити, помішуючи свій улюблений борщ, коли відчула рух позаду. Анжела Вікторівна, моя свекруха, тихо увійшла в кухню і, не вимовляючи ні слова, потягнулася до полиці зі спеціями. – Я вже все додала, – сказала я тихим голосом,… Продовжити читання →

– Зазналася… Піднялася на нігтиках, напиляла собі на квартиру… і ніс задерла! – говорила Інна, скаржачись на дружину брата

– Привіт, Марію! Я хвилин на 20 раніше прийду, нічого? – клієнтка зателефонувала Марії, коли та присіла, щоб швиденько перекусити. Перед святами в неї було стільки роботи, що молода жінка не могла навіть поснідати нормально. Клієнтки хотіли бути чарівними: запис… Продовжити читання →

– Кішка залишається. І грошей я більше давати не буду. На продукти, речі для сина і предмети першої необхідності, комуналку скидаємося. Решта – на особистий розсуд

– Мамо, там у двері дзвонять. Піцу, напевно, привезли… – семирічний син, Кирило, заглянув до Наталі. Та потягнулася до гаманця, але згадала, що на картці було всього три тисячі – недоторканний залишок “до зарплати”. Витрачати ці гроші було не в… Продовжити читання →

– Ти мене підставила, мала зробити нормальні роботи, а сама просто скопіювала дані! Я тепер сесію завалю, бо нічого не встигну

Підвищення Володимира святкували в ресторані, де зібралися рідні, друзі та колеги. Коли говорили тости, його найкращий друг виголосив: – Кажуть, за кожним великим чоловіком стоїть жінка. То піднімемо келихи за його дружину Марію! Володимир розреготався так, ніби приятель виголосив неймовірно… Продовжити читання →

– Ти пробач мені, якщо щось не так роблю. У мене дітей не було, можливо, я чогось не знаю, не вмію. Але я маму твою кохаю і тебе люблю

Дядька Сашка Дмитро одразу не злюбив і навіть більше, він його зненавидів. Мама, нервово перебираючи пальці на руках, сказала того вечора восьмирічному синові: – Дмитро, познайомся, це дядько Сашко. Ми разом працюємо, а тепер вирішили, і жити разом. Дімка насупився,… Продовжити читання →

– Та як же я можу на вас покласти таку ношу? Навіть мій батько з Тетяною не погодилися його взяти

– Марино, доню, схаменися! За кого ти заміж зібралася! – голосила мама, поправляючи на мені фату. – Поясни, хоча б, чим тебе Сергій не влаштовує? – зовсім розгубилася я від її сліз. – Ну як же? Мати його продавчинею працює,… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2025 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑