Романович

— От саме тому це й дивно, — зітхнула вона, схрестивши руки. — Виявляється, більшу частину часу, поки вони з Андрієм уже жили разом у його квартирі, Марина вела подвійну гру. У неї був інший чоловік — якийсь заможний тип, що активно допомагав їй грошима, купував дорогі подарунки, залицявся і писав романтичні смски. І знаєш … Читати далі

— Ти взагалі розумієш, що сюди прийшла вимагати те, на що не маєш ані найменшого морального права, ані людських підстав? — різко запитав Назар, зробивши крок до дівчини, чиє обличчя від обурення вкрилося червоними плямами. — Роки тому ваша родина вирішила викреслити нас із життя, залишивши нас наодинці з нашими бідами та труднощами. А тепер … Читати далі

— Ой, знаєте… власники категорично проти дітей. Тим паче двох! У них же там новий євроремонт, дороговартісний ламінат, світлі стіни. А діти ж почнуть малювати на шпалерах, стрибати по диванах, розливати сік. Вибачте, але цей варіант нам не підходить.  Пошук орендованого житла з двома дітьми у Чернівцях перетворився для мене на справжній квест на виживання … Читати далі

— Поясни мені це! Ти ж казав, що у вас виключно чоловічий колектив! Хто ці жінки? Чому ви разом їздите з ночівлями до Львова і за місто, а я про це дізнаюся випадково з фотографій у чаті? Десять років разом — це термін, за який ви, здається, вивчили одне одного до найменших дрібниць. Ми пройшли … Читати далі

— Мамо, а де ж той новий телевізор, який я привезла минулої суботи? Ми ж замовляли великий екран, щоб тобі було зручно дивитися улюблені передачі, — розгублено запитала Софія, перевівши погляд зі стіни на стареньку тумбочку. Там, як і раніше, стояв старий, менший за розміром прилад у потертій рамці. Екран мерехтів, висвітлюючи вечірні новини, і … Читати далі

— Свекрухо моя дорога, ви знову з порожніми руками? — дзвінкий, трохи захмелілий сміх моєї невістки Аліни прорізав гомін за великим столом. — От уміє людина влаштуватися: нічого не привезе, але на найм’якше крісло під виноградом сяде найпершою! За довгим столом, накритим у дворі мого свата в передмісті Києва, на коротку мить повисла тиша. Потім … Читати далі

— Хлопці, — почала я стримано, але з явним напруженням у голосі, дивлячись просто їм у вічі. — Я вже втретє за цей тиждень прошу: не беріть мої інструменти з мого робочого столу! У мене все розкладено за системою. Якщо вам щось потрібно, питайте дозволу або купіть власне приладдя. Мої кусачки знову були мокрими біля … Читати далі

— Тридцять років терплю, а вона сина мого голодом морить, у хаті пилюка, а сама тільки перед дзеркалом крутиться! Люба застигла біля дверей вітальні, тримаючи в руках миску зі свіжою зеленню. У горлі пересохло. Голос належав свекрусі, Галині Дмитрівні. Говорила вона так голосно й впевнено, наче читала повчальну лекцію на зборах. — Та невже, Дмитрівно? … Читати далі

— Тамаро Яківно, це дитяча ванночка Артема. Він у ній купається щовечора, це його особиста річ, — розгублено, але з прихованим обуренням мовила Олена, дивлячись на літню жінку. Тамара Яківна навіть не думала виправдовуватися. Вона опустила погляд на велику пластикову ємність і спокійно відповіла: — Ну і що тут такого? Я в ній свіжі огірки … Читати далі

Ранкове сонце повільно підіймалося над дахами старовинних чернівецьких будинків, зазираючи крізь панорамні вікна новобудови. Оксана стояла на кухні з порцеляновою чашкою свіжої кави, милуючись ідеально гладкими стільницями та світлою підлогою. Ця двокімнатна оселя була для неї справжнім прихистком, матеріальним втіленням батьківської турботи та власних безсонних ночей за робочим ноутбуком. Її батьки ніколи не мали великих … Читати далі