Романович 
– Бурмотіла мати, спускаючись сходами під’їзду. – Я ж говорила! Я ж попереджала! Але ж вони розумні! Ось самі й висьорбуйте тепер! – Ти зла, меркантильна, безсердечна! – випалила дочка. – Я?! – Ти! Ельвіра Юріївна різко підвелася і вискочила з квартири дочки, сильно грюкнувши дверима. – Допомагаю, допомагаю, і я ще погана! – бурмотіла … Читати далі
“-Дівчинку я тобі не залишу. Тобі вона не потрібна, а твоїй бабі тим паче. Не буде їй життя. Ми тепер будемо у великому місті жити, не об’їсть вона нас Олена поралася по господарству. -Дочко, ти поросятам їсти дала? – почувся голос батька. -Дала… -А курям просо насипала? -Насипала… -Іди тоді, корові сіно поклади, – говорив … Читати далі
– Де тебе носило? Коханця завела? -Вимітайся звідси! – Скипіла Ольга. – І щоб духу твого тут не було! – Дівчата наша Ольга Василівна на орендованій квартирі живе. -Ось це новина! -А що?! Начальницею стала та розлучилася зі своїм. Навіщо він їй такий безперспективний потрібен? Ольгу підвищили. Наразі вона начальник відділення поштового зв’язку. Вітер змін … Читати далі
“– Жодних документів? Ані імені, ані адреси? – Ні, – відповіла літня санітарка, хитаючи головою. – Знайшли його у парку, на лавці. Температура тіла мало не пішла в мінус. Диво, що не замерз на морозі – Жодних документів? Ані імені, ані адреси? Олена спохмурніла, переглядаючи медичну карту пацієнта. Її голос звучав рівно, але в очах … Читати далі
– Мало не попався! – говорив чоловік приглушеним голосом. – Ти уявляєш, Ольга вчора побачила, як я на зупинці висаджував Василину. Я думав, що вмить посивію, але все обійшлося. Вдалося виправдатися. По шкірі Ольги поповзли мурашки. Вона взяла машину чоловіка, оскільки її автомобіль перебував у ремонті, а треба було поїхати до передмістя та відвідати батьків. … Читати далі
“– А тобі навіщо у селі гроші? – Здивовано запитала дочка Тетяна Олексіївна поверталася додому із роботи. Останнім часом їй було неприємно перебувати вдома. Дочка одружилася і молода сім’я оселилася в неї. Тимчасово – на три місяці! Але жили вже цілий рік після закінчення цього терміну. Вона розуміла, що жити їм нема де, тому й … Читати далі
– Доню, а ти де? – Мамо, де мені бути? Звичайно, я вдома. Вечерю готую. Онуки тобі привіт передають. – Правду мені кажи. Я з онуками та твоїм чоловіком ходила в кіно, а зараз ми всі у вас вдома. У мене тебе також нема. Де ти? Славко був зразковий сім’янин, і жодного разу не зраджував … Читати далі
– Господи, та у нас же своїх троє! Настя тяжко сіла на диван. Схопилася за голову. Федір похмуро, спідлоба глянув на неї. – То що мені тепер зробити? До дитячого будинку її відвезти? Васька мені все ж таки братом був… – Брат! Ти коли востаннє бачив цього свого брата? Років десять тому? Він і показувався … Читати далі
– Мам Нік, допоможи мені, га? – Ангеліна слізно на неї подивилася. – Цього разу я нікого не підведу. Обіцяю. Я не хочу в дитбудинок – Все! Я більше не можу, – відрізала Вероніка. – Я вже зрозуміла, що дочку ти не кинеш, отже, піду я.Точніше, ви звільняєте мою квартиру, і я подаю на розлучення. … Читати далі
“– Ну все, Любов Петрівно, відпочила я, від плити не відходила, за Марійкою ганялася, щоб не влізла нікуди. Рано вранці то рев косарки слухали, то гавкіт собак. Романтика! – Сказала Галя, виходячи з дому з сумкою в руках, поруч йшла Марійка – Галинко, ну коли ви вже до нас приїдете з Марійкою? Ми з дідом … Читати далі