Романович

– Мамо, коли ми підемо купувати мені сукню на випускний? – обережно нагадала Лариса Зої Дмитрівні, яка в цей час чаклувала біля плити. – Через тиждень останній іспит. Усі дівчата в класі хваляться вбранням. Одній мені нічого сказати. Зоя Дмитрівна насупилась і невдоволено буркнула: – Вам, аби похвалитися, балаболки. – Ну, так коли, мамо? Саме … Читати далі

– Забирай своїх пацанів і повертайся у своє село! – сказала Катя, стоячи посеред вітальні. – Моєму батькові така дружина не потрібна! А якщо ти сама не підеш, я зроблю так, що батько сам виставить тебе за двері. – Як ти смієш так казати?! – Лілія дивилася на падчерку і не могла повірити, що та … Читати далі

Лідія помітила це одразу, ще під час першого візиту свекрухи. Тамара Вікторівна переступила поріг її квартири й одразу ж, немов хижий птах, обвела очима високі стелі, широкий коридор, три двері, що вели до трьох кімнат. І в погляді її промайнуло щось зовсім не гостьове. Це був радше господарський інтерес, якась оцінка, ніби Тамара Вікторівна вже … Читати далі

Важке ранкове повітря в заміському будинку здавалося густішим, ніж зазвичай. Катерина стояла біля вікна кухні, тримаючи в тремтячих пальцях гаряче горнятко міцної кави. Сонце ледь піднялося над кронами сосен, а в домі вже панувало передчуття неминучої бурі. На великому дубовому столі лежав складений удвоє календар із перекресленими датами, де липень і серпень були позначені суцільною … Читати далі

Той знайомий, вже до болю очікуваний, дзвінок домофона пронизав ранкову тишу, коли Ольга саме мила тарілку. Десята ранку суботи. Знову. Вона навіть не питала, хто це. Просто глянула на чоловіка, що вийшов з кімнати: — Андрію, це вона? Чоловік крокував, занурений у свій телефон, навіть не піднявши очей. — Ага, це вона, — буркнув Андрій. … Читати далі

Осінній вечір опускався на місто повільно, затягуючи вікна сірою мрякою, але всередині затишної квартири на сьомому поверсі атмосфера була значно холоднішою, ніж на вулиці. Олена стояла посеред спальні, розгублено дивлячись на порожню полицю біля дзеркала. Ще зранку її улюблений дерев’яний гребінець лежав саме там, поруч із флаконом парфумів, а тепер його не було. Вона повільно … Читати далі

— Маріє, ти ж не думаєш, що це я взяла? Та я би ніколи не позарилася на чуже. Лариса стояла посеред кухні й дивилася їй просто в очі. Погляд був такий чистий, безневинний, майже дитячий. Руки вона склала на грудях, пальці нервово перебирали тонку тканину дешевого домашнього халата, позиченого в тієї ж таки Марії. — … Читати далі

Завмерла Дарина посеред передпокою, ще стискаючи в руках кухонного рушника. Порогу її нового, ледь обжитого дому, щойно переступила Світлана. З двома дітьми, двома величезними валізами та наплічною сумкою, вона не питала дозволу. Вона просто заявила: «Ми тут на кілька місяців, тож, думаю, розмістимося без проблем!» Дарина тільки-но витерла воду біля раковини після миття посуду. Вона … Читати далі

– Не такою я тебе виховував, – з осудом сказав тато. – Зовсім не такою! – А-а, – з розумінням у голосі, посміхнулася Ніна. – Правда? – Ти мене дуже засмутила, – тато побарабанив пальцями по столу. – Мені за тебе соромно! – Серйозно? – продовжуючи посміхатися, спитала Ніна. – Ти не жартуєш? – Які … Читати далі

— Де ж поділися всі наші дорогі продукти, які ми з таким трепетом та любов’ю пакували і везли сюди майже через усю країну?! — обурено вигукнула Софія, різко зупинившись посеред світлої затишної кухні будинку батьків свого чоловіка та з подивом дивлячись на скромний стіл. Степан здивовано кліпнув очима, розводячи руками у сторони і зовсім не … Читати далі