Романович

— Галю, ти тільки одразу не кажи «ні». Спершу вислухай мене нормально, — промовила Людмила й посунула чашку з кавою так далеко, наче збиралася вести переговори щонайменше про купівлю будинку. Галина підняла очі на двоюрідну сестру й усміхнулася. — Коли розмову починають словами «тільки не кажи ні», мені вже хочеться сказати «ні». Але говори. Вони … Читати далі

– Ти тільки не ображайся, але якщо ти хочеш, щоб я приїхала, мені треба знати, що на святі буде нормальна їжа, – заявила подружка, почувши про вечірку на честь дня народження Марії. – А що для тебе «нормальна їжа»? – Маша засміялася. – Тільки не м’ясо. Я його взагалі не їм. – Гаразд. – І … Читати далі

— Якщо я жінка, то повинна після десяти годин роботи біля свічки ще й три години стояти біля плити на холодній кухні?! Стояв за мною у черзі й бурчав, що «справжні господині готове пюре в супермаркеті не купують», а сам очі витріщав на останній лоток. Нічого, зате карма спрацювала миттєво. Конец серпня в Одесі завжди … Читати далі

Важкі залізні двері автобуса «Перемишль — Івано-Франківськ» зачинилися з глухим шипінням, відсікаючи шум автостанції. Марія відкинулася на м’яке сидіння, заплющила очі й нарешті дозволила собі видихнути. Попереду була ніч дороги. Для когось це просто виснажлива поїздка, а для неї — місток між двома абсолютно різними світами. В одному світі вона була Марією — жінкою в … Читати далі

Життя Катерини докорінно змінилося одного дощового вівторка, який спочатку не пророкував жодної біди. Вона поверталася з роботи раніше, ніж зазвичай, з важкою сумою в руках та втомою у плечах. Її дев’ятирічна донька Софійка того дня перебувала у бабусі. Стосунки із матері чоловіка, Тамарою Іванівною, у Катерини завжди були натягнутими. Свекруха, жінка владна, гостра на язик … Читати далі

— Тоді нам доведеться забути про все, що ми планували, і просто перекреслити наші мрії? — вигукнула Наталя, виходячи з класу музичної школи у вузьке передпокій. У телефоні панувала коротка мовчанка, після чого її чоловік Сергій тихо мовив: — Наталочко, вибач, що відволікаю під час уроків. Мені дуже потрібна твоя порада. Постараюся пояснити швидко. У … Читати далі

Щойно Поліна відклала рушник, як у двері нетерпляче подзвонили. Суп ще погулював на плиті, картопля діставала останні хвилини в духовці, а вона вже мріяла про спокійний вечір. За спиною був важкий день, ноги ледь тримали, і єдине, чого хотілося – просто повечеряти з Семеном у тиші. Надії на це розтанули одразу, щойно за дверима пролунав … Читати далі

Бабусина квартира пахла так само, як двадцять років тому: вареною картоплею, господарським милом і чимось невловимо старим – чи то нафталіном від шуби в шафі, чи то пилюкою на книгах, які ніхто не відкривав багато років. Я стояла в передпокої, тримала в руках коробку зефіру, і заздалегідь знала, що зараз станеться. – Навіщо притягла? – … Читати далі

Шелест паперів у кабінеті генеральної директорки ресторанного комплексу перебивав лише тихий шум кондиціонера. Соломія розправляла звіти за останній квартал, коли двері відчинилися і до кімнати ввійшла мати. Марина Володимирівна сіла на краєчок шкіряного дивана, спершись на коштовну сумочку, яку донька подарувала їй минулого місяця. Вона виглядала стривоженою, хоча поїздка до Португалії мала б надати їй … Читати далі

Марина стояла посеред своєї кухні й розгублено дивилася на порожні полиці комори. Все чисто. Ані однієї баночки з огірками. Жодного літра маринованих помідорів. І навіть мішка картоплі, заради якого вона гнула спину всі останні вихідні серпня, теж не було. Нічого. У грудях піднялася хвиля гарячого, задушливого обурення. Вона міцно стиснула телефон у руці. На екрані … Читати далі