Дмитро звик після кожної наради перевіряти телефон і відповідати на повідомлення дружини. Під час планерки він завжди ставив телефон у режим польоту, знаючи, що саме в цей час в Алли напевно з’явиться маса запитань і пропозицій. Як завжди невчасно. Така вже в неї була натура невгамовна. Дмитра це не дратувало, навпаки, навіженість дружини та її […]
— Що ж мені робити? — А я знаю, що тобі робити?! Ти коли в постіль з ним стрибала, мене не питала: “що мені робити?” — Я на третьому курсі в інституті вчуся заочно. У мене вдома мама і брати ще маленькі. Мені йти нікуди. І Олексій говорив, що ви давно живете як чужі люди. Він просто через дітей із вами живе. — Так?! – Люся відчувала, що її терпінню приходить кінець. – Ти мені номер телефону й адресу свою залиш, я з тобою зв’яжуся
— Доброго дня, тут Олексій живе?— Так… А ви з якого питання?— Ви його мама?— Я?! Дружина! Дівчино, ви що хотіли?— Він зараз у лікарні, і я не знаю про його стан, мені нічого не кажуть – не належить. Тільки родичам. – верхня губа незнайомки затремтіла. – Можна мені увійти. — Ну проходь. Не розумію, а […]
– Мамо, думаєш, мені більше зайнятися нічим, окрім, як у вихідні мотатися до тебе на інший кінець міста, щоб поїсти вареників? Та я ці вареники у будь-якому ресторані можу замовити! Навіть із чорною ікрою, якщо захочу
– Синочок, вареники остигають… – голос матері в слухавці тремтів, як осінній лист на вітрі. – Я з ранку наліпила, з вишнею, як ти в дитинстві любив. Я думала, може приїдете з Наталкою сьогодні. Пам’ятаєш, як ми з тобою на табуретці сиділи, я тобі тісто давала, а ти… – Мамо! – Ігор закотив очі, й […]
– Виходить, ти приповзла проситися назад? – Запитала мама. – Що ж, я не звір, прийму. З умовою, що ти негайно розлучаєшся зі своїм… не пам’ятаю, як його звати. – Мамо, ну навіщо ти так? У нас дитина… – У такому разі – прощавай! Я милостиню не подаю
Добре пам’ятаю той день, п’ятнадцять років тому. Я стояла перед мамою, як завинивша школярка, смикаючи в руках край своєї блузки. Мама неквапливо відломила шматочок тістечка, запила його чаєм, і нарешті промовила: – Я тобі кажу востаннє: не роби, як остання недолуга! У тебе багато перспектив, все життя попереду, а ти хочеш зв’язати себе по руках […]
Ігор увірвався на кухню, сповнений гніву, приголомшивши Наталю своїм звинуваченням у брехні
Ігор увірвався на кухню, сповнений гніву, приголомшивши Наталю своїм звинуваченням у брехні. Вона, завмираючи від страху, спробувала зрозуміти, що могло привести сина до такого стану. Невже вся правда про його батька нарешті розкрилася? – Як ти могла? – Ігор влетів на кухню з перекошеним від гніву обличчям. Наталя тим часом смажила сирники. Крик сина застав […]
– Ти – геній, тату, – захоплено вимовив Артем. – Так і скажу. У всьому звинувачу її подруг. І в результаті вона від них відвернеться
– Відпустиш мене на тиждень до мами в село? – запитала Інга чоловіка. Артем насупився. – А робота як же? – запитав він. – Щодо роботи не хвилюйся. Якщо ти не проти, то на тиждень мене відпустять. – А як же діти? З ким вони будуть? Зі мною, чи що? Хочеш двох дітей на мене […]
– І це все?! – здивовано вигукнула вона. – Та що ти, кохана! – радісно відповів Семен. – Яке там усе! Це тільки початок! Тут посуд і постільна білизна. А тут книжки, свічки. Про всяк випадок. Раптом світла не буде. Ще мило і пральний порошок. Коли всі речі було перенесено, Семен і Олеся стали їх розбирати і розкладати по місцях. При цьому вони звірялися зі списком. Коли все розклали і перевірили, настала ніч. Пора було лягати спати. – Важкий сьогодні день був, – промовив Семен, засинаючи. – Якби ти знала, скільки мені довелося винести всього. Адже поки я речі збирав свої, Ірина постійно поруч була, – фантазував Семен
Ірина вийшла з кухні й подивилася на годинник. У цей самий час, але з вітальні, вийшов Семен. І виніс звідти ще одну зібрану валізу. Він поставив її поруч з іншими валізами, пакетами, баулами, мішками і коробками, які заповнили весь передпокій. Озирнувся. Перерахував. Дістав із кишені список. Звірився. Ще раз усе уважно оглянув. – Ну? – […]
– У твоїх батьків порожня квартира, а ми мотаємося по чужих кутах, – вкотре висловлювала обурення Світлана
– У твоїх батьків порожня квартира, а ми мотаємося по чужих кутах, – вкотре висловлювала обурення Світлана. – Ну, ти ж їх чудово знаєш, і пам’ятаєш цю історію, – виправдовувався Євген. – Ця трикімнатна нашої з сестрою бабусі, й вони її бережуть. – Все прямо логічно, – шаленіла Свєта. – Квартира порожня, твоя рідня якісь […]
– Двісті тисяч гривень! Кредит. На твоє ім’я. Може поясниш? – розгублено запитала дружина
Електронний будильник на холодильнику показував сім вечора, коли Олена, розбираючи шухлядки шафи, натрапила на дивний конверт. – Андрію! – її голос здригнувся. – Це що таке? Чоловік, що захоплено працював ложкою над тарілкою, підняв голову. У руках дружини тремтіло банківське повідомлення, і щось у її погляді змусило його похолонути. – Звідки це? – спитав він, […]
– Ірочка, немає в мене грошей, останні вчора Наталці віддала! Ти ж знаєш у неї двоє дітей
– Ірочка, немає в мене грошей, останні вчора Наталці віддала! Ти ж знаєш у неї двоє дітей. Засмучена, Ганна Федорівна поклала слухавку. Те, що їй зараз наговорила дочка згадувати зовсім не хотілося. – Ну чому так? Трьох дітей з чоловіком виростили, все для них намагалися робити. Усіх у люди вивели! Все з вищою освітою та […]