Автор Романович
— Я відразу розкусив твій план! Ти вирішила приховувати від мене, поки не стане запізно від ЦЬОГО позбуватися! Ось тут Катя не витримала: — Позбуватися? Це не прострочені продукти в холодильнику і не пакет зі сміттям, щоб від нього позбуватися!… Продовжити читання →
— Даринко, на два слова, будь ласка, — зітхнув чоловік, коли Дарина, звично пурхаючи між плитою, стійкою і столом, споруджувала купу салатів і закусок для гостей, яких чекали ввечері. — Так, Вітюшо, що сталося? — Ось знову, Вітюша… Я ж… Продовжити читання →
Останнім часом мама була задумлива. Прасує білизну, а погляд ніби кудись у простір спрямований. Ліза питає її про щось, вона головою киває, а потім перепитує: – Що ти сказала, Лізо? – Тату, ти не знаєш, що з нашою мамою трапилося?… Продовжити читання →
– Ти коли мені збиралася повідомити, що у тебе є великий будинок за містом? Чому я маю тулитися в кімнаті гуртожитку, а ти в цих хоромах? Змінюймося! Валентина Сергіївна дивилася на онука трохи здивовано, засмучено. Скільки вона його не бачила?Останній… Продовжити читання →
Марія Іванівна прокинулася ще вдосвіта, приготувала собі вузлик: баночку вишневого варення, домашній сир, пляшку молока, ще й пиріжків насмажила – з капустою, з картоплею, з вишнею. А тоді накрила все рушником, переодяглася у чисту сорочку, взула нові туфлі і тихо… Продовжити читання →
Варення з вишні виглядало бездоганно — густе, прозоре, з яскравим насиченим кольором. Катерина акуратно протерла край банки, щільно закрутила кришку і поставила її в пакет, де вже лежали дві інші баночки з варенням, домашні пиріжки та коробка якісного чаю. Не… Продовжити читання →
– Ні, мамо, не піду. – Як це – не підеш? – Галина Андріївна аж остовпіла. – Я Тетянці обіцяла! Їй нікому допомогти, крім тебе, там потрібна чоловіча сила. Невже тобі так важко? – Важко, мамо. І не хочеться. –… Продовжити читання →
Життя у великому місті, де оренда квартири коштує 15 000 гривень, а моя зарплата становить лише 20 000, змушувало мене ретельно планувати бюджет. Але одного дня я дізналася про зраду чоловіка, і це зруйнувало мій світ. У розпачі я зателефонувала… Продовжити читання →
Оленка й Світлана були рідними сестрами, але такими різними, як день і ніч. Оленка – тиха, домашня, з дитинства любила готувати, поралась на городі, мріяла про весілля в сільській церкві, про дітей і господарство. А Світлана – метка, розумна, завжди… Продовжити читання →
— Уявляєш, мама дзвонила, — Ігор, не відриваючись від екрану ноутбука, де миготіли якісь робочі графіки, кинув це в повітря так, ніби повідомляв про прогноз погоди. — На тиждень до нас збирається. Сказала, скучила, гостинців привезе. Олена, яка в цей… Продовжити читання →