– Сподіваюся, зарплату тобі цього разу не затримають. – Невдоволено промимрила свекруха, наливаючи собі чаю, і сідаючи навпроти мене. – Минулого місяця був одиничний випадок. У нас так після Нового року щоразу, – озвалася я. Я чудово розуміла, до чого хилить Софія Іванівна. – Гені потрібна шапка нова, треба допомогти моїй дочці, мені купити… – […]
Незалежна, але допомога потрібна
Тільки після того, як Яна з Антоном почали жити разом, вона зрозуміла, що він не той, за кого себе видавав. З Антоном вона була м’якою та ніжною, такою душечкою. Коли тільки зустрічалися, вона намагалася довести, що кохає його, і навіть говорила, що їй без нього не жити. Ні, вона звичайно не лила сльози біля вікна, […]
– Тобі треба знову полюбити себе. Твоя самооцінка надто низька, от ти й не довіряєш чоловікові. Влад тебе кохає, просто ти довела його своїми підозрами і звинуваченнями
– Владе, ти знаєш, мені знову тітка Оля дзвонила… Її простота і нахабство не має меж. Я так більше не можу… Мало того що її апетити зростають, так вона ще й принижує мене! Молода жінка подивилася на чоловіка, а її очі наповнювалися сльозами… – Риммо… – Влад хотів щось заперечити, але дружина його перебила: – […]
– Він кинув мене, Федю. Алінці я теж непотрібна. Сказала, щоб ішла подалі зі своєю дитиною, а в неї весілля і молодий чоловік.
– Збирай свої речі і провалюй, – Наталя влетіла у ванну, де чоловік лагодив пральну машину. – Куди? – сторопів він. – Куди хочеш. Тільки подалі від мого будинку. – Наталю, ти чого? – Федір від несподіванки впустив викрутку… – Якщо ти через пральну машину, то я її зараз полагоджу. Вона всього-то три дні не […]
– Ти нагодував гостей, майже не залишивши нічого на свято, і подарував мої парфуми дружині колеги?
– Галю, мама з Вікою на Новий рік прийдуть до нас, тож завтра поїдемо за продуктами. – Я думала, ми запросимо Олега з Катею, – розгублено сказала Галина. – Минулого разу ми в них святкували і домовилися, що цього року ми їх приймаємо. – Новий рік це сімейне свято. Минулий раз був винятком. У нас […]
– Давай я і своїх батьків тут поселю! – Сказала Тетяна чоловікові. – А що? Житимемо табором
– Тетяно, а що відбувається? – Ольга Степанівна розгублено оглядалася у порожній вітальні. – Де стіл, де все? – Вибачте? – Тетяна відірвалася від ноутбука, за яким захоплено працювала, коли свекруха увійшла в будинок. – Ольго Степанівна, я вас не розумію! Ви про що? Ольга Степанівна невдоволено дивилася на невістку. – Чому досі нічого не […]
Пані Лідо, а що, у вас дітей немає? – запитала мене моя лікарка, коли побачила, що за два тижні в лікарні до мене ніхто не прийшов. – Немає, – збрехала я, бо мені було соромно зізнатися, що жоден з моїх двох синів не знайшов часу, щоб провідати мене. – Мамо, у вас же є гроші, от і купите собі все, що треба, – заявила мені старша невістка. – А у нас нема часу
– Пані Лідо, а що, у вас дітей немає? – запитала мене моя лікарка, коли побачила, що за два тижні в лікарні до мене ніхто не прийшов. – Немає, – збрехала я, бо мені було соромно зізнатися, що жоден з моїх двох синів не знайшов часу, щоб провідати мене. – Мамо, у вас же є […]
– Ангеліно Михайлівно, припиніть експлуатувати мою дружину. Вона і працює, і піклується про дітей – старший незабаром піде до школи
– Катю, у нас із батьком гроші закінчилися! Коли ти збираєшся приїхати? – запитала Ангеліна Михайлівна в доньки. Такі дзвінки надходили щотижня. То гроші потрібні, то у квартирі щось ламається, то раптово щось потрібно привезти. Сім’я перебралася до Дніпра 20 років тому, коли Каті виповнилося 10 років, а її старшій сестрі Світлані – 18. Саме […]
– Ось так. У нього буде син, я побачила повідомлення на телефоні, а він не став відмовлятися і зізнався
– Вітаю, коханий, у нас буде синок! – Юля дивилася на екран телефону не відриваючись. “А якщо це повідомлення прийшло помилково на телефон чоловіка, а я… Ні… не може бути, мій Ігор він не такий, у нас дві доньки…”. Юлія, не знімаючи кросівки, пройшла на кухню і схопила склянку води. Холодна вода ніяк не допомагала […]
Бабуся знала, що цей день рано чи пізно настане, і внук захоче продати її дім. Розуміла, що хата пустує, що доглядати її нікому, але це було сумно, бо ж саме там залишилося стільки спогадів, та що там казати, там залишилося її життя. – Ну що ж, так тому і бути… – прошепотіла вона собі. Та коли Тарас запропонував поїхати в село на Різдво, вона зраділа. Ярина їхала в машині й чекала, що ось-ось онук скаже їй про покупців. Але він мовчав. Коли вони під’їхали до рідного двору, вона застигла. Замість її похиленої хатинки стояв гарний, доглянутий будинок. – Тарасику, синку… що це?.. – ледве вимовила вона
Тарас без вагань забрав до себе бабусю, адже вона була для нього єдиною рідною людиною. Мама хлопця після розлучення з батьком виїхала в Америку і забула як про своє колишнє життя, так і про сина. Батька не стало ще 10 років тому, тож у Тараса не було на кого опертися, і він був змушений усього […]