– А в тата є інша тітка, він із нею на машині їздить.Слова ці обрушилися, немов грім серед ясного неба. Жінка, яка одягає доньку в дитячий садок, завмерла. Швидко глянула на годинник і тільки в цю секунду зрозуміла, що сказала дівчинка. – Тато їздить з іншою тіткою. Він на машині приїжджав, і потім я його […]
– Костю, ти на мене тільки не ображайся, коли все прочитаєш. Може, ти мене зрозумієш, не знаю. Просто вибач мені, поки я жива ще
– Костю, коли додому прийдеш, піднімися на другий поверх. Там за портретом бабусі твоєї є невеличка схованка… Ти її відкрий і дістань звідти скриню… Тільки саму скриньку не відкривай. От коли мене не стане, тоді й подивишся… Жінка тяжко зітхнула. Вона спробувала повернутись на бік, але сил не було. У лікарняній палаті стояв запах медикаментів. […]
– Кирило! Яка спадщина! Про що ти говориш! – Вигукнула Тася. – Я просто дуже добре знаю твою мачуху. Вона, напевно, вже встигла до нотаріуса збігати
Тася, витерла на сльози, що заливали очі, швидко збирала сумку – часу залишалося в обмаль. Зараз Кирило довезе її до вокзалу, і за добу вона опиниться вдома. Але це не радісний візит. О п’ятій ранку їй зателефонувала Раїса – друга дружина батька – і сказала, що тата більше немає. Тася не відразу зрозуміла, в чому […]
– Наталя гірко посміхнулася. – Твій вибір – почекати, й отримати все готове! А мій – бути поряд до кінця. Знаєш, що тітка казала в останній місяць? “Де Оля? Чому вона не приходить
“Суд закінчився. Квартира твоя. Ключі забереш завтра.” Ольга Сергіївна перечитала повідомлення вп’яте. У горлі пересохло, а пальці, що тримали телефон, помітно тремтіли. П’ять років боротьби, безсонних ночей, та нескінченних розмов з адвокатами, вмістилися в ці сухі рядки. – Що, мамо, знову у своєму телефоні? – Олексій поставив перед нею кухоль з чаєм. – Новини якісь? […]
— Ніна Аркадіївна, — стримано сказала Марина. — Ви забули розплатитися.
— Ніна Аркадіївна, — стримано сказала Марина. — Ви забули розплатитися. — Та що ти, — посміхнулася та. — Ми ж свої! Ти ж не думаєш гроші з рідних брати?… …Марина завжди мала пробивний характер. Навіть коли вони з Вадимом почали зустрічатися, саме вона була ініціатором весілля. Вона знала, чого хоче від життя — і […]
Ну… і коли ти мені збиралася все розповісти? – син з ненавистю в очах дивився на ошелешену Наталку.
– Ну… і коли ти мені збиралася все розповісти? – син з ненавистю в очах дивився на ошелешену Наталку. – Гліб, синочку, ти що? Що сталося? – Я все знаю… мама. Останнє слово хлопчик виплюнув в обличчя матері. – Ну розкажи мені, я теж хочу знати, – спробувала перевести в жарт Наталка і підійшла обійняти […]
Увійшовши до квартири, Дарина завмерла на місці. Вона вважала, що чоловік зустріне її після тривалого відрядження, але в передпокої нікого не було.
Увійшовши до квартири, Дарина завмерла на місці. Вона вважала, що чоловік зустріне її після тривалого відрядження, але в передпокої нікого не було. — Максим? Ти вдома? — У темряві Дарина потягнулася до вимикача, але раптом хтось доторкнувся до її руки. — Не потрібно, не вмикай світло, — почувся голос чоловіка. — Ой, ти мене налякав! […]
Анна ніколи не довіряла своєму чоловікові. Тому їй доводилося розраховувати тільки на себе. Так вже склалося в їхньому сімейному житті.
Анна ніколи не довіряла своєму чоловікові. Тому їй доводилося розраховувати тільки на себе. Так вже склалося в їхньому сімейному житті. Чоловік Віктор був гарний, як маків цвіт. А ще він завжди був душею будь-якої компанії. Напої вживав помірно, не палив, на футбол-риболовлю-полювання не рвався. Словом, принц — хоч у палац. Саме завдяки всім цим позитивним […]
Кришталь весело дзвенів, гості посміхалися, а Марія не могла відвести очей від чоловіка. Дмитро, тепер уже офіційно її чоловік, сяяв від щастя.
Кришталь весело дзвенів, гості посміхалися, а Марія не могла відвести очей від чоловіка. Дмитро, тепер уже офіційно її чоловік, сяяв від щастя. Весілля вдалося на славу — затишний ресторан, прикрашений живими квітами, улюблені люди навколо, і головне — вони разом, незважаючи ні на що. — За молодих! — вкотре проголосив тамада, і гості дружно підняли […]
– Скільки можна косячити?! У тебе й помилки якісь дурні! Ну от! Що це! – Аліса Едуардівна тицьнула у місячний звіт довгим манікюром так, що мало не зламала нарощену красу.
Коли ключ повернувся в замку, його серце мало не вискочило з грудей, душа помчала їй назустріч. – Скільки можна косячити?! У тебе й помилки якісь дурні! Ну от! Що це! – Аліса Едуардівна тицьнула у місячний звіт довгим манікюром так, що мало не зламала нарощену красу. – Іди! Переробляй! І, взагалі – не справляєшся – […]