Романович

— Іро, ти тільки подивись, яка краса, тепер хоч не соромно людей у хату запросити! — свекруха провела рукою по велюровій спинці нового куточка. Ольга стояла у дверях вітальні й мовчки розглядала великий розкішний гарнітур, що пахнув свіжою фабричною оббивкою та дорогим лаком. Поруч виблискував новий журнальний столик зі світлою скляною поверхнею, а на підлозі … Читати далі

– Пашо, ти не міг би сьогодні приїхати раніше? Мені треба тобі дещо сказати, – увечері Марина зателефонувала чоловікові. Робочий день давно завершився, але останнім часом Олексій усе частіше затримувався до пізна. – Марин, я зараз зайнятий. Що трапилося? – незадоволено кинув Олексій. – На УЗД знайшли щось підозріле. Тепер треба з’ясувати, наскільки це серйозно. … Читати далі

— Іване, одружишся з Оксаною — куплю тобі машину, — пообіцяла бабуся. Вона сказала це за вечерею, між борщем і чаєм, так буденно, ніби пропонувала додати сметани. Іван аж поперхнувся. — Бабусю, ви серйозно? — Я за все життя жодного разу не жартувала про гроші, — Ганна Петрівна поправила хустку на плечах. — Оксана дівчина … Читати далі

Світлана завмерла перед дзеркалом, акуратно поправила комір сукні й нервово усміхнулася своєму відображенню. Вона так чекала на цей вечір! Уперше батьки мали побачити, як вони з Олегом облаштували своє сімейне гніздечко — невелику, але затишну орендовану квартиру в Києві. На зустріч мали приїхати її батьки, Микола Петрович і Ганна Степанівна. Вони долали три сотні кілометрів … Читати далі

— Мамо, ми ж не батраки, щоб у вихідний у холоді й багнюці вовтузитися, ми просто хотіли побути на свіжому повітрі, — невістка й не підняла очей від телефону, загортаючись у теплий плед. Саме з цієї фрази й посипалися мої надії на тихі осінні вихідні. А почалося все зовсім по-іншому, ще у вівторок увечері. Я … Читати далі

Ключ повільно ворушився в замку, ніби рука не відразу влучала в отвір. Оксана спала, але цей звук вона впізнавала навіть уві сні — краще, ніж власний голос. За сім років замок уже стерся й почав хрустіти на пів оберту. Вона чула це сотні разів, коли Олег повертався о сьомій, о пів на дев’яту, аж до … Читати далі

— Чому в передпокої стоять мішки з картоплею, а у ванній миється якась незнайома тітка?! Ти вирішив перетворити нашу квартиру на гуртожиток для всієї своєї далекої рідні з села?! Я не наймалася обслуговувати твій табір, який приїхав «подивитися Київ»! Хай забираються в готель! — верещала дружина, переступаючи через клунки й тюки, якими був завалений весь … Читати далі

О дев’ятій вечора, як і завжди, задзвонив телефон. — Маріє, ти не пам’ятаєш, куди я на завтра поклала пігулки? У синю коробочку чи в зелену? — бабусин голос звучав розгублено, але це було вже звично. Я навіть уявила, як вона знову сидить над таблетницею, перераховує відділення, вагається і зрештою остаточно плутається. — У синю, бабусю. … Читати далі

— Тобі зовсім не соромно дивитися мені в очі, мамо? — різко кинув Богдан уже з порога нової квартири, одним махом зруйнувавши всю святкову атмосферу вечора. — Ти справді вважаєш, що маєш право вирішувати за нас, де нам жити і як розпоряджатися своїм життям? Ганна здригнулася від несподіваного крику сина, що розрізав простору світлу вітальню … Читати далі

«Бабусю, почитаєш?»: я віддала сину все, що мала, а за кордоном дізналася те, чого не хотіла б знати Спочатку я навіть не думала, що так прив’яжуся до маленької Ярини. Дівчинці було три роки: жвава, допитлива, дуже товариська. Щойно я переступала поріг, вона бігла до мене з іграшками. — Бабусю, дивись, що я намалювала! Першого разу … Читати далі