Автор Романович
– Оленко, каву будеш? – запитав несміливо Михайло. Він щоранку робив дружині каву, і їй завжди це подобалося, але останнім часом вона ходить сама не своя. – Що мені твоя кава? Інші чоловіки гроші і подарунки дружинам дають. Михайле, я… Продовжити читання →
– Та Іван – золотий чоловік, – казали в селі люди. Бо всі знали, що у Івана – золоте серце. Сором’язливий, роботящий, з добрими очима і тихим голосом. Йому було вже під сорок, а він усе жив сам у хаті… Продовжити читання →
— Ну, добре, рідненька моя, чого тобі це коштує? — чоловік благально дивився на Ольгу. — А, на твою думку, це нічого не коштує? Четверо дорослих будуть в Одесі жити задарма? — питання було поставлене абсолютно резонно. — Але я… Продовжити читання →
Засідання суду пройшло буденно. Пашка зрозумів, що матір позбавили батьківських прав, а його визначають у дитячий будинок чи, як висловилася суддя – «тимчасово поміщають в організацію для дітей, які залишилися без піклування батьків». Мати кричала, скаржилася, що віднімають у неї… Продовжити читання →
– Поліно, ти що – зовсім з глузду з’їхала? Та тебе розвели, як недолугу! – обурено вичитував дружину Артем. – А чим ти незадоволений? – Запитала Поліна. – Ти уявляєш, скільки коштує будинок, а головне – земля, яку тітка залишила… Продовжити читання →
– Кохана, ти не забула, ми завтра до мами їдемо, треба вишні зібрати, – нагадав Віктор своїй дружині. Мама Віктора жила в селі, за годину їзди від міста. Невелике господарство, ділянка, сад із фруктовими деревами – скрізь потрібна була допомога…. Продовжити читання →
Олена завжди вірила в свою сім’ю. Вона йшла під вінець із Владом, маючи в серці щире кохання та мрію про спільне майбутнє. Вони були разом вісім років, із них шість – у шлюбі. Жили в місті, мали гарну квартиру, обидвоє… Продовжити читання →
– Свєтку свою не приводь! Це мій ювілей. Не хочу бачити її за своїм столом! – категоричний тон матері вибив Антона із рівноваги. Він спробував заперечити: – Мамо, вона моя дружина. Що я їй скажу? Що її не запрошено? Я… Продовжити читання →
– Люся, на мою думку, я щойно збив кішку… — хрипко прошепотів я в трубку. – І що? — спокійно відповіла вона. – Як “і що”?! Що мені тепер робити? – Ну, спершу вийди з машини, перевір, чи жива вона… Продовжити читання →
— Дмитро, забери у неї ключі! — вимагала Настя від чоловіка. — Ну, чого ти? — втомлено промовив Дмитро. — Це нова хвиля протистояння невістки і свекрухи? — Це нова хвиля відсутності совісті! — крикнула Настя. — Ні, якщо тобі… Продовжити читання →