Автор Романович
– Люся, на мою думку, я щойно збив кішку… — хрипко прошепотів я в трубку. – І що? — спокійно відповіла вона. – Як “і що”?! Що мені тепер робити? – Ну, спершу вийди з машини, перевір, чи жива вона… Продовжити читання →
— Дмитро, забери у неї ключі! — вимагала Настя від чоловіка. — Ну, чого ти? — втомлено промовив Дмитро. — Це нова хвиля протистояння невістки і свекрухи? — Це нова хвиля відсутності совісті! — крикнула Настя. — Ні, якщо тобі… Продовжити читання →
Слава вважав, що витрачатися на дружину не обов’язково, тому на кожне свято дарував чергову коробку цукерок і троянди, які, до речі, Діна ненавиділа. — Діна, ну що за дурниці? Навіщо тобі ця корекція? Продовжуй ходити в окулярах, в них ти… Продовжити читання →
Ярему люди знали в селі як чоловіка справедливого, трохи буркотливого, але з добрим серцем. Жив він сам після того, як відійшла у засвіти його дружина Катерина. Донька Оленка давно вже перебралася до міста – працювала там у школі вчителькою молодших… Продовжити читання →
Вперше вона з’явилася того вечора, коли дощ починав із самого ранку і не збирався закінчуватись. Сірий, в’язкий, липкий – він стікав по шибках і плескав по калюжах, ніби навмисне намагався залізти під комір. Віка вже майже зачинилася – покупців не… Продовжити читання →
— Женька, відчиняй, — несамовито кричав хтось на вулиці і бив ногами по залізній огорожі, — родичі приїхали! Олена насилу розштовхала чоловіка, втомленого після нічної зміни: — Андрій, мені страшно, там хтось ломиться до нас на ділянку. І Женьку вимагають,… Продовжити читання →
Василь пішов із родини, коли доньці було одинадцять. Тоді йому здавалося, що він просто мусив зробити цей крок, бо з Оленою, першою дружиною, жили вже як чужі. Усе частіше були сварки, мовчання, образи. А потім з’явилася Наталя –молода, жвава, життєрадісна…. Продовжити читання →
Ганна дивилася на жінку навпроти й не впізнавала в ній ту саму Ірину Петрівну, що ще нещодавно називала її «донечкою». Вона пекла пироги на недільні вечері та клопотала біля чайника, поки Ганна з Сергієм сміялися у передпокої, знімаючи взуття. Нині… Продовжити читання →
Михайло Трохименко привіз із міста сосиски. Два кілограми купив. Його дружина Шура аж зойкнула: — Навіщо так багато? Це ж які гроші! — А от і не гроші! Вгадай, за скільки взяв, нізащо не здогадаєшся… — А чого гадати, м’ясо… Продовжити читання →
-Я тебе питаю, де гроші, Зоє? Ну що ти мовчиш? Позичила комусь? Мамі, сестрі, подрузі? Якщо позичила, так і скажи, тільки не мовчи, Зоє! Зоя стояла перед чоловіком і не могла змусити себе подивитися йому в очі. -Костю, ти тільки… Продовжити читання →