Автор Романович

– Ти себе хоч у дзеркало бачила? Іван заїхав додому на п’ять хвилин, щоб забрати дружину і їхати на корпоратив. Але побачивши її, одразу передумав. І куди він раніше дивився? Вона ж страшна! Боки звисають, усе обличчя в зморшках, і… Продовжити читання →

– Михайле, давай дорогою на дачу заїдемо ненадовго до Віті, – Наталя склала сумки і віднесла до коридору. – Навіщо? – здивувався Михайло. – Ми ж минулого тижня до них заїжджали, коли відвозили онука після канікул. І з Вітьою поспілкувалися,… Продовжити читання →

Інна клопотала на кухні, коли вкотре пролунав звук телефон. До цього чоловік попередив, що сьогодні затримається на годину і попросив приготувати на вечерю щось легеньке. Жінка відкрила повідомлення: “Відпусти його, він давно до тебе байдужий, а у нас з ним… Продовжити читання →

– Я вам ще раз повторюю, чоловіче, не можна у відділенні залишатися на ніч! – вимовляла дівчина в білому халатику чоловікові з дуже сумним обличчям. – Ну, у нас же ювілей, п’ятдесят років спільного життя… невже не можна зробити виняток,… Продовжити читання →

– Вітя ти що, знову? – Запитала Оля. – Та, посиділи трохи з Миколою, – відповів чоловік. – Це ти називаш трохи? Та ти ж ледве стоїш. Ти ж сказав, що пішов на роботу влаштовуватись. – Ось ми якраз про… Продовжити читання →

— А синок у неї — викапаний Юрко в дитинстві. А ти все ходиш до цієї, дбаєш. Чому я тобі розповідаю? Бо сама її терпіти не можу, Райку цю. І тебе шкода. Уляна, відійшовши на відстань від будинку, де жила… Продовжити читання →

Марина постукала у вікно до сусідки Микитівни, і коли та визирнула, поманила її пальцем. Двері відчинилися, і Микитівна з’явилася на ґанку. – Що там Марино, чого не заходиш? – Слухай Микитівно, приглянь за моїм будинком і хазяйством. Мені треба в… Продовжити читання →

Свекруха мене не просто не приймала, вона мене переінакшувала всі ці роки шлюбу, бо я не достойна на її Василька скаржитися. – Хочеш мати чоловіка, то мовчки, – казала вона мені, – ти на себе подивися в дзеркало, а потім… Продовжити читання →

– Сину, приїдь до мене у суботу, маю розмову непросту, – Василь сказав це таким засмученим голосом, що Іван примчав в село у суботу з самого ранку. – Тату, що трапилося? Чи не захворів ти, бува? Щось і вигляд у… Продовжити читання →

– Забрати тебе з роботи? А що сталося? Чи автобуси ходити перестали? – Невдоволено сказав Олег, відповідаючи на дзвінок своєї нареченої. – Ніжку підвернула? І що, не зламала ж, вічно ти драматизуєш! До мене друзі прийшли, по-твоєму, я маю їх… Продовжити читання →