Романович

— Ти або з глузду з’їхав, хлопче, або пам’ять у тебе коротка, як заячий хвіст, — голова громади відсунув убік пошарпану теку й подивився на мене втомленими очима. — Ти ж добре пам’ятаєш, хто твого батька з посади зіпхнув і здоров’я йому відібрав. Усе село про це знає. А ти тепер повертаєшся сюди й хочеш … Читати далі

– Викладайте пакети прямо на обідній стіл, – скомандувала Рената кур’єру, розписуючись у планшеті. Хлопець у форменій куртці кивнув і почав діставати з об’ємних термосумок фольговані пакунки та картонні бокси. На кухні миттєво запахло запеченим сиром, часниковим соусом та морськими делікатесами. Фаланги краба, тигрові креветки на грилі, три дюжини устриць, морські їжаки та стейки з … Читати далі

— Ви такий гарний, що я аж забула, навіщо сюди прийшла! — сказала я з посмішкою хлопцеві біля каси самообслуговування. А він окинув мене байдужим поглядом, сказав другу “пішли звідси” й просто пішов, залишивши мене розгубленою серед покупок… Був звичайний робочий вечір середи. Дощ тихо стукав по шибках, а місто за вікнами занурювалося в сутінки. … Читати далі

— Уявіть собі картину: нічний потяг, я везу на змагання чохли зі спортивними шпагами, а чоловік у купе після моєї фрази по телефону “зброя під сидінням” аж зблід і пів дороги виходив у коридор! — сміючись, розповідала Марія дівчатам. — Він бідний години дві не наважувався запитати, що саме в мене там лежить, поки я … Читати далі

— Підпиши тут, і ми одразу поїдемо до нотаріуса оформлювати дарчу на мою маму! — Ігор простягнув мені документи прямо за святковим столом, коли я тільки-но задула свічки на торті. Тридцять другий день народження. Моє свято. У нашій із чоловіком квартирі зібралася вся його рідня, і серед шуму привітань ці слова пролунали як грім серед … Читати далі

Важкі крохмалені штори ледь пропускали тьмяне надвечірнє світло. У повітрі великої трикімнатної квартири змішалися запахи настоянки валеріани, камфори та дорогих французьких парфумів, якими господиня дому продовжувала користуватися навіть тепер. Софія Карлівна лежала на високому ліжку, підбивши під спину кілька пухових подушок, і з викликом розглядала доньку. Її ліва рука залишалася нерухомою, проте голос зберіг ту … Читати далі

Рік тому Наталія взагалі не збиралася заміж. Ще в університеті вона говорила подругам, що до тридцяти років туди її ніхто не затягне. – Спочатку хочу освіту здобути, роботу знайти, грошей заробити. Потім уже думатиму про сім’ю. – А діти? – Ближче до сорока. – Ти що, Наталко? До сорока лише першого народиш? – Подруги посміялися … Читати далі

Осіння вогкість завжди пробиралася крізь старі віконні рами батьківської оселі трохи швидше, ніж у сучасних панельних багатоповерхівках. Марта стояла біля вікна кухні, спостерігаючи, як за склом повільно кружляє блідо-жовте листя ясеня. Їй було трохи за сорок, і це був той самий вік, коли людина вже чітко розуміє ціну кожній заробленій гривні, кожній безсонній ночі й … Читати далі

— Я не буду, — голос Ольги прозвучав так тихо, що на мить Ігорю здалося, ніби йому почулося. Він навіть перепитав, відриваючись від екрана ноутбука. — Що, Оль? — Я не буду доглядати за твоєю матір’ю, — повторила вона, цього разу чіткіше, дивлячись не на нього, а кудись у стіну за його спиною. — Якщо … Читати далі

Вода в чайнику закипала з глухим, настирливим свистом, але Марія Павлівна не поспішала знімати його з конфорки. Вона стояла біля вікна, вдивляючись у сірий світанок, і рахувала секунди до того моменту, коли у спальні наприкінці коридору продзвенить перший будильник. Руки нили від учорашнього прибирання, спина гула, проте в квартирі панувала та напружена ранкова тиша, яку … Читати далі