Романович

— Я більше не маю наміру терпіти поруч із собою домашній баласт, — голосно промовив чоловік, дивлячись мені просто у вічі перед усіма гостями. У залі відразу стихли розмови, і запала така ніякова мовчанка, коли ніхто не знає, куди подіти очі. Свято було пишним і дорогим. Мій чоловік, Володимир, святкував сорок п’ять років. Він мав … Читати далі

– Прибери пароль з телефону і поклади на стіл, –  Віталій розстебнув липучку на сірій куртці, ступив углиб кімнати та кинув робочі рукавички на тумбу. Ліля навіть голови не повернула від екрана ноутбука. Пальці методично відбивали цифри на бічній клавіатурі.Вона зводила дорожні листи вечірньої зміни автоколони. – Який ще пароль, Віталію? – Від банківського додатку! … Читати далі

– Я тебе просив піцу замовити! Ти мене перед друзями ганьбиш зі своїм вінегретом з буряком та квасолею! – заявив шістнадцятирічний син Марії. По телевізору говорили про новий міжнародний проєкт, який знайомить професійних шеф-кухарів із різних країн із українською кухнею. «Дуже дивно: десь у світі збиралися розповідати шеф-кухарям про україньку кухню, а мій власний син … Читати далі

— Дачу я остаточно переписую на Ромчика, бо він старший син і йому потрібніше, а ти, Мирославо, у суботу поїдеш туди з самого ранку вибирати бараболю, згрібати листя, мити будинок перед зимою і знімати плівку з парників, — спокійно сказала свекруха, Галина Петрівна, підсуваючи до мене довгий клапоть паперу в клітинку. Вона навіть оком не … Читати далі

Обручка все ще зігрівала мій палець, але в серці вже оселився холод. На п’ятий день після весілля, коли інші лише починають звикати до нового життя, я вже збирала сумку, щоб піти назавжди. Історія ця почалася, звісно, не з обручки на тумбочці, а дещо раніше. Познайомилися ми з Павлом якось взимку, а вже до літа вирішили … Читати далі

— Чужі гроші рахувати завжди приємніше, ніж свої віддавати, правда, мамо? Софія навіть не підвела очей від миски з домашнім паштетом. Вона спокійно розрівнювала лопаткою вершкове масло зверху. Свекруха, Любов Василівна, стояла просто над нею, склавши руки на грудях. Її погляд вивчав кожен рух невістки, наче та робила щось недозволене. — Ти мені тут язика … Читати далі

Олеся поверталася додому. Два тижні вона провела у дочки у Львові, допомагала з новонародженим онуком. І ось, нарешті, будинок, рідний будинок. Ключ в замок не ввійшов. Вона посмикала його, витягла, оглянула борідку і вставила знову, – не вийшло. – Не зрозуміла… – намагаючись не панікувати, подумала Олеся. – Андрій, чи що, замки змінив? І про … Читати далі

— Анна, ну що ти там, фартух поправ. У тебе ж зараз вугілля згаснуть, — голос свекрухи, Олени Василівни, пролунав позаду, мимохідь. Вона навіть не глянула в мій бік, йдучи до веранди. — Тридцять гостей чекають, а ти ніби сонна муха, — продовжила вона, вже поправляючи зачіску перед невеличким дзеркалом на стіні. — Швидше ж! … Читати далі

Я стояла посеред нашої кухні, яку сама обирала, оплачувала, облаштовувала довгими вечорами, поки Андрій гортав стрічку в телефоні. Дивилася на чоловіка, якого колись так любила. І раптом усвідомила: я його зовсім не знаю. — Що тобі моя мама скаже, те й робитимеш! Зрозуміла? — Андрій накинувся на мене, і в його голосі бриніла така впевненість, … Читати далі

— Якщо ти зараз же не з’їси цю кашу, я віддам її бабусі, а вона знову сидітиме у своїй кімнаті й навіть «дякую» не скаже, — дев’ятирічна Мар’янка грізно схрестила худенькі руки на грудях і подивилася на молодшого брата. — Не віддаси, — похнюпився малий Назарчик, розмазуючи ложкою масло по тарілці. — Вона все одно … Читати далі