Романович

– У мене для тебе не дуже хороша новина, – чоловік поглянув на мене з напругою: новина, дійсно, була не дуже хорошою. – Тебе звільнили! – припустила я. – Якби, – віджартувався Генка. – Це ми з легкістю переживемо: ти ж мене прогодуєш! – Твоя мама вирішила втретє вийти заміж! – висунула я чергову сміливу … Читати далі

— Познайомся, синочку, це Оленочка! — гордо представила свекруха дівчину прямо за сімейним обідом, не звертаючи уваги на невістку За вікном уже темнішало. Галина Петрівна поставила на стіл чергову страву з гарячими пиріжками й багатозначно, з хитрою усмішкою глянула на сина. Тераси, газони й сади — Оленочка у нас і спортсменка, і комсомолка, і просто … Читати далі

– Подзвоню сестрі, позичу гроші. Думаю не відмовить. Увечері Іван взяв телефон, подзвонив сестрі. – Що сказала? – запитала Віра, коли чоловік закінчив розмову. – Відмовила, – сумно сказав Іван. Раптом пролунав телефонний дзвінок, Іван глянув хто дзвонить і застиг від несподіванки Іван виносив картоплю з льоху, коли повернулася дружина з тещею. – Ну, що … Читати далі

Віра поспішала додому з важкими сумками. Всі її думки були зайняті тим, що треба приготувати вечерю, нагодувати хлопців, а з молодшим ще й уроки вивчити. Жінка ще здалеку побачила, що біля їхнього будинку стоїть швидка. Вона захвилювалася і додала кроку – її чоловік бував слабий, невже так прихопило, що довелося негайно викликати швидку? – Ви … Читати далі

– Василю, де ти? Час снідати, — звично гукнула Галина, відкидаючи теплу ковдру. У відповідь була тиша. Дивно. Зазвичай, цей пухнастий рудий клубок уже крутився б біля її ніг, нагадуючи про порожній шлунок. Галина босоніж пройшлася прохолодною підлогою. Їхня невелика трикімнатна квартира на другому поверсі старої триповерхівки була такою компактною, що знайти в ній  кота — справа … Читати далі

Хлопчик Іван був підкидьком. Йому не «пощастило», як, наприклад, «відмовникам», у яких, хоч і дещо міфічне, але все ж уявлення про те, хто привів їх на світ божий, було у вигляді імені навпроти графи «мати». У хлопчика Івана нічого цього не було. Він був ніхто і нізвідки. Руки, які залишили його біля собачої будки, знявши … Читати далі

В особняку пахло французькими парфумами і нелюбов’ю. Маленька Ліза знала тільки одні теплі руки — руки домробітниці Анни. Але одного разу з сейфа зникли гроші, і ці руки зникли назавжди. Минуло двадцять років. Тепер Ліза сама стоїть на порозі — з дитиною на руках і правдою, яка пече горло…***Тісто пахло домом.Не тим будинком з мармуровими … Читати далі

Анна Федорівна увійшла до магазину. Усі, хто там перебував, одразу замовкли. Вона підійшла до прилавка. – Одну булку хліба і макарони. Продавчиня кинула перед нею те, що жінка просила. – З такою пенсією можна купити ще щось. Літня жінка нічого не відповіла, мовчки віддала гроші, поклала в сумку, якій було не менше ста років, свої … Читати далі

-Синку, ти чого? Миколо, це ж я, твій тато, ти що, мене не впізнав? -Ні, ви не мій тато, мій тато вдома… Хлопчик швидко піднявся сходами школи і потягнув на себе важкі двері. -Що таке? – вийшла вахтерка, бабуся Валя, – чоловіче, вам чого? Ідіть геть, я зараз поліцію викличу. Поки вахтерка лаялася, Коля непомітно … Читати далі

— Ну що ж це таке! — Світлана Ігорівна в серцях вдарила кулаком по керму своєї малолітражки. — Знову ций собака! — Мамо, обережніше! — Катя інстинктивно схопилася за ручку дверей. — Він ж не винен. Машина різко загальмувала за кілька сантиметрів від великої рудої собаки, яка нерухомо стояла посеред вузької дороги. Вівчарка навіть не … Читати далі