Романович 
– Ви продаєте квартиру? Але ж ми у ній живемо, – спохмурніла невістка Варвара зітхнула, крадькома зиркнувши на родичів, які тепер вдавали, що їх з Арсенієм не знають. Все почалося чотири роки тому, коли в дощовий вечір брат чоловіка, Ігор, завжди трохи сутулий, з очима, в яких читалася безпорадність, і Емілія – тендітна, з гострим … Читати далі
— Ти… ти що собі дозволяєш?! — заверещала вона. — Ти крадеш мої гроші?! Мій подарунок?! Я зараз приїду і… — Приїжджайте, — спокійно відповіла я й натиснула «завершити виклик». Кирило дивився на мене так, ніби побачив привида. — Олено, що ти наробила? Навіщо ти з нею так? Вона ж моя мати! Телефон на кухонному … Читати далі
– Як віддаси? – Тамара була зла. – Ти хочеш відібрати наш будинок, щоб продати його чужим людям, які його занапастять, а гроші віддати своїм племінникам? І нічого такого в цьому не бачиш? – Я бачу, що це мій будинок, – сказала Люба – Любо, мені оголошення тут твоє показали. Ти чого це будинок продавати … Читати далі
– Пенсії вистачає! – Так казала синові його старенька мати. Син Назар і сам був не дуже молодий – повний сивий чоловік з тьмяними очима. Він був відповідальним працівником. Назар багато працював, дбав про свою сім’ю, та будував власний будинок. І до мами заїжджав, звісно. Але не часто, бо справ було дуже багато. А мама … Читати далі
— Куди це ти збираєшся? У будинку справ повно! А ще город, кури, качки! Варя! – кричала Наталя Петрівна. – Ми ж родина! А я не можу сама це все тягнути! – Додому йди! Я там з тобою розмовлятиму! – невдоволено кинув Максим. – Бракувало ще перехожих розважати скандалом! — Ну, і, будь ласка! – … Читати далі
“— Я не бажаю бачити тебе на ювілеї власного сина! Гадаю, я висловлююсь цілком зрозуміло. — Але чому? — Не буду вигадувати. Скажу, як є. Тому що мені соромно! Жанна закінчувала готувати борщ, коли дверний дзвінок прорізав звичну тишу квартири. Вона кинула погляд на годинник. Близько другої. Надто рано для повернення Степана з роботи. Швидко … Читати далі
“— Гарненька квартирка, — процідила крізь зуби мати, оглядаючи Лерині володіння. — От би Юленьці таку двокімнатну. А то вони з малюком змушені в гуртожитку жити, а тобі одній он які хороми дісталися. Несправедливо. — Юлька з Толіком сидять, склавши руки, і чекають, що заповітні квадратні метри самі їм на голову впадуть. Але так не … Читати далі
“– Я мушу поїсти вдома. Щоб бабуся не сварилася. – Як це – не сварилася? – Ілля насупився. Петя опустив очі в тарілку і ледве чутно промовив: – Вона сказала, що я її об’їдаю. Що через мене в неї грошей не вистачає Ранкове сонце ледь пробивалося крізь фіранки, коли Ілля почув дивні звуки з кухні. Не плач, … Читати далі
“Сховавшись від дощу у старому сараї на дачі, Надя випадково підслухала підступний план рідні покійного чоловіка, і діяла на випередження… Надія тримала в руках пакет із помідорами й відчувала, як холодні краплі дощу барабанять по каптуру куртки. Серпень видався дощовим, небо затягло сірими хмарами, і здавалося, що сонце забуло дорогу до цього передмістя Черкас. Вона йшла від … Читати далі
“— Ігорю, а де мені сісти? — тихо запитала я. Він нарешті подивився в мій бік, і я побачила в його очах роздратування. — Не знаю, розберися сама. Бачиш, усі зайняті розмовою. Хтось із гостей хіхікнув. Я відчула, як кров прилила до щік. Дванадцять років шлюбу, дванадцять років я терпіла зневагу Я стояла у дверях … Читати далі