Романович

У спокійному київському дворику на Либідській осіннє листя повільно кружляло в повітрі, вкриваючи асфальт золотавим килимом. У світлій двокімнатній квартирі панельного будинку, зведеного ще наприкінці вісімдесятих, панувала заповзята метушня. Софія Миколаївна саме закінчувала розкладати папери на письмовому столі, готуючись до чергового робочого тижня. Протягом майже дванадцяти років вона методично та старанно відкладала копійку до копійки … Читати далі

Завтра ми з Тимофієм мали б святкувати срібне весілля — двадцять п’ять років спільного життя, які пролетіли, мов одна коротка мить. Напередодні цієї дати я нарешті викроїла кілька годин, аби вибратися до салону краси на манікюр, адже свої старенькі нігтики запустила через нескінченні клопоти в нашому магазині та домашню метушню. Салон виявився крихітним, тісним, столики … Читати далі

Двері ледь піддалися під її плечем. Анастасія майже впала у передпокій, ледве тримаючи важкі пакети з продуктами. День сьогодні був такий, що хотілося просто впасти і не рухатись — засідання затягнулося до сьомої, потім ще супермаркет, де довелося блукати серед нескінченних полиць. Ноги гули, в скронях пульсував глухий біль, і єдине бажання зараз — змінити … Читати далі

Руки вже тремтіли, але Марина відчайдушно тримала голос рівним: «Це мій дім, Тамара Іванівна. І хрестини моєї донечки Ані. Будь ласка, не командуйте». Свекруха стояла посеред її кухні, роздаючи вказівки, наче тут була господиня. За мить до цього вона звеліла Ользі, Марининій сестрі, прибрати кришталеві фужери, які та дбайливо обирала. «Мало що вона вибирала!» — … Читати далі

Старий дерев’яний паркан біля обійстя Марфи скрипів від кожного подиху осіннього вітру. Сама ж Марфа сиділа на лаві під розлогим горіхом, підперши щоку долонею, і пильно дивилася на свою рябу годувальницю. Корова Зірка флегматично жувала сухе сіно, зрідка помахуючи хвостом і відганяючи настирливих мух. Ситуація складалася непроста, адже термін повернення позики спливав якраз на Покрову. … Читати далі

Ремонт у старій хрущівці на околиці затишного українського міста розпочався у звичний понеділок. Ганна разом із донькою Софією взялися за генеральне прибирання вітальні, щоб винести старі речі перед приходом майстрів. Зробивши невелику перерву, Софія вирішила самостійно розібрати антресоль великої шафи у кутку кімнати — ту саму верхню полицю, куди мати не заглядала чи не дотягувалася … Читати далі

Антоніна Сергіївна збиралася закінчити розрахунок для замовниці до обіду. Вона вже відчинила ноутбук, коли вимогливо задзвонив дверний дзвінок. Її чоловік, Микола, пішов відчиняти, а за хвилину Антоніна Сергіївна почула голос його сестри: – Колю, ми до вас. Та не стій ти стовпом, дай пройти, чи що… Антоніна Сергіївна вийшла та побачила Інну. Поруч із нею … Читати далі

— Холодильник пошкодувала? Моїй мамі він потрібніший, а ти собі ще заробиш, — спокійно кинув чоловік і потягнув мій новенький двокамерний холодильник просто до виходу. Я стояла в порозі з дорожньою валізою в руках і не вірила власним очам. Повернулася з відрядження на день раніше. Хотіла зробити сюрприз. У коридорі стояли двоє міцних вантажників, топталися … Читати далі

Осінній вечір у просторій квартирі на околиці обласного центру зазвичай сповнювався м’яким світлом торшера та ароматом свіжозавареного трав’яного чаю. Катерина Петрівна сиділа за кухонним столом і акуратно складала серветки, вкотре перебираючи в пам’яті події останніх років. Протягом п’яти довгих років вона щомісяця переказувала старшому синові Тарасу рівно половину своєї пенсії. Без жодних нагадувань, без скарг … Читати далі

Біля дзеркала у передпокої стояв запах важкої парфумерії та холодного лаку для волосся. Маргарита не рухалася вже кілька хвилин, дивлячись на власне відображення, у якому білий атлас сукні видавався неприродно сірим від похмурого ранкового світла. Позаду ходили родичі, перевіряли бутоньєрки, поправляли стрічки на келихах і раз у раз зиркали на годинник над дверима. Стрілки невблаганно … Читати далі