Романович

– Ти на старість років з глузду з’їхала? – гаркнув чоловік, розлючено смикаючи сталевий ланцюг. Він мерзотно брязнув по емальованих дверцятах холодильника. Ілля почервонів, намагаючись просунути товсті пальці під метал, але ланцюг сидів міцно. Замок був масивним, чорним, з блискучими коліщатками для коду. – Чудовий вечір, правда? – Валерія притулилася до дверей кухні. Вона не … Читати далі

За вікном повільно й безшумно сідав сніг, огортаючи містечко пухнастим покривалом. У невеликій затишній кухні пахло свіжою випічкою, сушеними яблуками та ваніллю. Марія переставляла з місця на місце керамічні пішали, готуючись до приїзду сина з невісткою. Різдвяний вечір завжди мав для неї особливий присмак, суміш тихої радості та віддаленого смутку, який повертався щоразу, коли хата … Читати далі

— Поблажливі “жарти” майстрів клієнткам на шиномонтажі — це не гумор, а звичайне самоствердження за рахунок клієнта. Ввічливість закінчується там, де починається спроба тримати людину за нерозумну дитину. Той ранок починався абсолютно спокійно, за звичним, багаторазово перевіреним розкладом. На вулиці панувала прохолодна осінь, над містом висів легкий туман, а листя на деревах уздовж проспекту повільно … Читати далі

– Це ще що означає? Навіщо ви його привезли до мене? Що це таке взагалі… Га? Я вас питаю! – Поліна Борисівна здивовано дивилася на онука. Однорічний Ілля дивився на бабусю великими карими очима і зосереджено жував рукав кофтинки. Микола передав сина матері і діловито заніс до передпокою пухку сумку з речами. – Мамо, ну … Читати далі

— Коли одружений чоловік у сорок п’ять років малює собі в анкеті тридцять і «додає» сантиметри росту, це вже не просто зрада — це смішна й сумна спроба втекти від власного віку та реальності. Але підроблена анкета в інтернеті коштує йому цілком реальної сім’ї. Той осінній вечір починався абсолютно звичайно, без жодного натяку на те, … Читати далі

Усе моє життя проходило під знаменником порівняння. Знаєте, як це буває в сім’ях, де родинні зв’язки тісні, а новини розлітаються миттєво? З самого дитинства я чула історії про те, хто як влаштувався, хто скільки заробив і хто якої висоти досяг. Але найдошкульнішим це порівняння стало тоді, коли ми з моїми двоюрідними сестрами вступили у доросле … Читати далі

Фарш для котлет був свинячо-яловичий. Крутила я його сама, хліб вимочувала в молоці, як завжди. Але з сіллю цього разу помилилася, і котлети вийшли зовсім не смачними, – не солоними. Микола, мій чоловік, який нещодавно пішов, такої моєї помилки не пропустив би. Він сідав за стіл, довго колупав  виделкою котлету, потім тяжко, зі свистом втягував … Читати далі

Осінній туман у маленькому районному містечку на заході України завжди має особливий смак — смак мокрого листя, сирої землі та гіркуватого диму від спаленого бадилля в огородах. Коли Василю було двадцять п’ять років, цей туман здавався йому символом його власного майбутнього: невиразним, затягнутим сірою повійкою, без жодного променя ясного сонця. Того вечора батьки покликали його … Читати далі

Селянський світанок завжди пахне димом, холодним молоком і пропливаючими над стріхами туманами. Для дев’ятирічного Марка цей запах означав лише одне: безтурботність закінчилася. Того дня, коли з пологового будинку привезли синій згортки з малим Денисом, світ Марка стиснувся до розмірів дитячої колиски, важкого відра з водою та нескінченної грядки з картоплею. Батьки раділи дитині, наче диву. … Читати далі

Хвіртка була відчинена. Оксана побачила це ще з повороту, коли вийшла з автобуса і звичною стежкою рушила між двома рядами розлогих кущів смородини. Андрій завжди замикав її на засувку, навіть якщо просто вибігав на п’ять хвилин до сусіда по драбину. Це була його звичка, така мила й надійна, здавалося, ще донедавна. Вона зупинилася біля паркану. … Читати далі