Романович

Чоловік пішов до іншої. Намагався відібрати у дружини квартиру, забрав автомобіль. Проте радості у новій родині він так і не дочекався. Коли повернувся додому, його місце було зайняте. Лідія поставила перед чоловіком тарілку з вечерею й зітхнула. Сергій знову затримувався. Останнім часом це увійшло у звичку. — Де тебе носить так довго? Котлети захололи, — … Читати далі

— Катерино, запам’ятай раз і назавжди: у нашій родині невістка — то найнята робітниця, а не якась там панночка чи повноправна господиня! — голосно оголосила Тамара Петрівна, перевівши подих і дивлячись на дівчину зверхнім поглядом. У просторій вітальні заміського будинку під Києвом запала така щільна, напружена тишина, що здавалося, ніби можна почути, як за вікном … Читати далі

Свекруха потай здала мою порожню квартиру, а гроші відкладала молодшому синові – Та звідки там узятися таким показникам, Пашо? Там же ніхто не живе. Даша сиділа на краєчку дивана, стискаючи в руці смартфон з відкритим застосунком керуючої компанії. Цифри на екрані здавалися чиїмось безглуздим жартом. Павло навіть не відірвав погляду від телевізора, де йшла якась спортивна передача. Він … Читати далі

— Я приїхала забрати ключі від батьківської хати, бо за документами тепер тут господиня я, — мовила я, стоячи біля нашої давньої дерев’яної хвіртки й дивлячись просто в очі старшій сестрі. — Проходь до хати, бо змерзнеш. На тобі лише легке міське пальто, а в нас осінь цього року холодна й сира, — спокійно відповіла … Читати далі

Ключ повернувся в замку вдруге, і двері відчинилися. На порозі власної квартири я буквально застигла від подиву: в коридорі стояв абсолютно чужий мені чоловік у діловому костюмі, а на стіні горіла червона цятка лазерної рулетки. Він вимірював мій передпокій. «Вадиме, ось тут міряйте, стіна рівненька», — гучний голос свекрухи, Олени Борисівни, пролунав із кухні. Вона … Читати далі

Осіннє сонце ледь пробивалося крізь напівпрозорі фіранки, малюючи на кухонному столі смуги світла. Олена вже вчетверте перераховувала паперові купюри, витягнуті з важкої жерстяної коробки з-під печива. Пальці неприємно німіли, а в скронях починало настирливо пульсувати. Сума була тією самою. Рівно триста сорок тисяч гривень. Ні на гривню більше, ніж було ще у квітні. Минуло шість … Читати далі

— Якщо тобі шкода вимити підлогу рідній свекрусі, то яка з тебе взагалі господиня в домі?! Ярослав стояв посеред кухні, тримаючи в руках чашку з вистиглим чаєм, і дивився на Надію з тим особливим докором, від якого всередині все мимоволі стискалося. Надія навіть не відірвала погляду від креслень на екрані ноутбука, де розгорталася складна схема … Читати далі

Вона вже збиралася поставити сумку, коли тиша в домі раптом стала густою й нестерпною. Замість звичних вечірніх звуків, Яну зустріла майже дзвінка порожнеча, яка одразу дала зрозуміти: її чекали. І чекали не на добрі новини. У передпокої охайно стояли чоловічі туфлі свекра, а поруч – акуратно приставлені до стіни чобітки свекрухи. З кухні долинав приглушений … Читати далі

Тиша, така бажана й рідкісна, нарешті оповила квартиру після пів на другу ночі. Катерина ще кілька хвилин стояла біля ліжечка, вдивляючись у спокійне дихання свого синочка, Мишка. Вона просто мусила пересвідчитися, що цей сон – справжній, а не той, підступний, коли тільки-но кладеш дитину, і за п’ять хвилин знову чуєш крик. Потім навшпиньки вийшла в … Читати далі

— Якщо я так не смачно для тебе готую, чого ж ти влаштував тут свою істерику? Готуй собі сам! У тебе ж є твій коронний бутерброд! — Знову ця кислятина? Лєно, ти в борщ оцет ллєш, чи що? Я ж сто разів казав, у моєї матері він солодкий був, наваристий. А це що? Вода бурякова. … Читати далі