Романович

— Куди б ти хотів піти? Що ще спробувати? — запитала я у шестирічного сина після чергового тренування. Він тихо подивився на мене, зітхнув і мовив: — Мамо, чому ти постійно намагаєшся мене кудись віддати? Моєму синові Артему виповнилося шість років — вік, коли дитина готується до школи, відкриває для себе світ та шукає перші … Читати далі

Родіон перехопив зручніше слизьку лямку спортивної сумки, прилаштував картонну коробку на коліно і самовдоволено посміхнувся. П’ять тижнів він витримував характер, даючи Варварі, як слід сьорбнути самотності. Ні дзвінків, ні повідомлень, ні гривні на господарство. Нехай посидить в порожніх стінах і подумає над своєю поганою поведінкою. Без чоловіка в будинку кожна баба через місяць вовком виє: … Читати далі

– Що ти таке кажеш, Максиме? — запитала Дарина, завмерши на коротку мить із м’яким дитячим светром у руках, який щойно зняла з полиці гардероба. Голос чоловіка долинав із просторого коридору так само впевнено й звично, ніби він віддавав розпорядження не своїй дружині, а найнятому працівникові. Вона чітко чула, як він переступає з ноги на … Читати далі

— Досить удавати щасливу родину, з мене вистачить цього цирку! — голосно сказав Ярослав, стаючи просто посеред вітальні з келихом у руці. — Ярослав! Що ти таке говориш? — тихо запитала Мирослава, намагаючись зберегти спокій перед людьми. Гості за столом завмерли. Родичі, давні куми та сусіди повільно опустили виделки, перезираючись між собою. — Я кажу … Читати далі

— Юрко! Ти що, серйозно?! — голос Дарини лунав із коридору, наповнений глибокою розгубленістю та несподіванкою, коли вона намагалася акуратно поставити на підлогу важкі пакети з продуктами, щойно привезені з найближчого супермаркету. Вона затрималася біля самого порога, бо крізь прочинені двері кухні чітко почула знайомі голоси. Чоловік розмовляв із матір’ю, але тон їхньої бесіди був … Читати далі

— Дорога моя майбутня невісточко, якщо ти зараз затягнеш мого єдиного сина в це село, я тобі цього до кінця своїх днів не подарую. Саме цими словами Лілія Степанівна зустріла молоду дівчину, яка стояла біля хвіртки і просто хотіла щиро привітатися. Старенька автівка, що привезла їх від залізничної станції, глухо чмихнула, випустила з вихлопної труби … Читати далі

– Вікторе, це твій? – Марина тримала телефон екраном до чоловіка. На екрані – хлопчик, у калюжі по коліно, мокрий, радісний. Віктор перестав жувати. Поставив чашку. Потримав паузу, ніби в ній можна сховатися… – Марино, ти що? – Я нічого. Це ти що? Він узяв телефон. Наблизив обличчя до екрану. І Марина бачила, як щось … Читати далі

У п’ятницю ввечері Богдан повернувся з роботи пізно, зняв черевики в передпокої та, навіть не помивши руки, одразу зайшов на кухню, де на нього чекала дружина Софія. На столі стояла скромна вечеря — тушковані овочі та шматочок житнього хліба. Усе виглядало тихо та звично, але обличчя чоловіка одразу видало, що він готував цю розмову весь … Читати далі

Пакетів було два, важких, і вони добряче відтягували руки. Але втома сьогодні була приємною — такою, що огортає м’яко, коли відчуваєш: все йде за планом. Усередині пакетів лежали плінтуси, силіконовий герметик та пара дверних ручок для моєї другої квартири. Дрібниці, звісно, але саме з таких дрібниць складалося відчуття, що я вже майже біля мети. Післязавтра … Читати далі

Руки Олени тремтіли, але вона щойно з останніх сил зачинила двері. Просто перед носом небажаних гостей. Замок клацнув, а в грудях, крім шаленого стукоту серця, розлилася дивна хвиля полегшення. Вуха ще гули від напруги, та десь глибоко всередині, під шаром цього шаленого збудження, душа тихо видихнула. Олена сперлася спиною на двері та міцно заплющила очі. … Читати далі