Романович 
“– Ану пішла на кухню! – Почула я від чоловіка – і не стерпіла Віра дивилася на екран телефону. Андрій написав вчетверте за пів години: «Недолуга, слухавку візьми». Вона сиділа за кермом навчальної машини – інструктор пояснював паралельне паркування. Телефон знову завібрував. – Можна відповісти? Чоловік турбується. – Звісно. – Андрію, я за кермом… – … Читати далі
– Приб’ю, зараза! – Микола бив кулаками в двері будинку, а люди, що зібралися, вмовляли його.. – Коля, ну що ти робиш? Завтра знову пробачення проситимеш! І не соромно? Двох діточок нажили, Нінка твоя ніколи ніякого приводу не давала, а ти себе ганьбиш, і її теж! Коля повернувся до хвіртки хитаючись: – Ви що тут зібралися? Кіно … Читати далі
Наталя прокинулася серед ночі від телефонного дзвінка. У ту ж мить вона зрозуміла, що чоловіка вдома немає. Він попереджав, що затримається на банкеті, але ж не до другої години ночі! — Наталя, добрий день, Колі погано, дуже погано, — промовив незнайомий жіночий голос у слухавці, — приїжджайте. — Хто Ви? — запитала Наталя і відчула, … Читати далі
Однак одного разу, коли Микита був у відрядженні, до квартири завітала Світлана. Ледь переступивши поріг, вона випалила на одному диханні: — Я при надії від вашого чоловіка, буду тепер з вами жити! Цей день став для Наталії переломним, назавжди закарбувавшись у пам’яті. Слова тієї, яка збиралася стати частиною їхньої родини, розривали її серце на шматки. … Читати далі
Знаєте, одразу видно, який подарунок людина вибирала і дарувала від серця, а який зробила тільки тому, що так треба. Хоч і кажуть, що дарованому коневі в зуби не дивляться. Але часом презент настільки жахливий, що навіть самому через нього соромно. Таке ж трапилося у най сім’ї, коли моїй доні виповнився 1 рік. Свекруха ще за … Читати далі
Мій чоловік Петро майже 3 роки навіть не пропонував приїхати до нього в Словаччину. Так, до слова – він не ухилянт, а виїхав ще до початку війни на заробітки. Щоразу, коли піднімала це питання, відповідав одне й те саме: “Це дорого, Оксано. Краще витратимо гроші на дітей”. Зітхала, намагаючись вгамувати роздратування, яке все більше прокидалося … Читати далі
“Не встигла одружитися, тепер будеш одна. Ти ж найстарша. Тепер ти не вийдеш заміж, тож забезпечуй племінників. Може це ще й не останній, – Олена погладила свій живіт. – Чому це я не вийду заміж? – Прикмета така є! Ольга Петрівна одна виховувала двох доньок. Працювала багато, треба було забезпечувати дівчаток, годувати, одягати. Їхній батько … Читати далі
“– А взагалі, його й справді треба здати в дитбудинок, то всім буде краще! Я не так це собі уявляла! Мені не потрібний такий онук! Це ганьба! – У дитбудинку тобі саме й місце! – вирвалось у Надії Василівни. Рома різко схопився і побіг у коридор, швидко накинув свою куртку і грюкнув вхідними дверима. – … Читати далі
– Квартира? Яка ще «твоя квартира»? – Мамо, ну дідуся. Він залишив її мені. Ти ще туди квартирантів пускала. Ти що, не пам’ятаєш? – розгублено спитала Аліна. – А-а… Та квартира. Так вона ніколи й не була твоєю, – невимушеним тоном відповіла Ірина. – Забудь про неї. Я її продала. У Аліни підскочив пульс. Серце … Читати далі
– Ой, яка вона у вас руда, та вся в ластовинні, ха-ха-ха! – веселився татів друг Сергій, коли побачив його трирічну доньку Олесю. — Ну, припустимо, не руда, а русява, вся в мене, а ластовиння в маму, це так, — відповідав другу тато. Олеся була ще маленька, але ця фраза дядька Сергія запала їй в … Читати далі