Романович

На родинному святі з’явилася людина, яку ніхто не очікував побачити. Родич, якого не бачили понад двадцять років, просив свою частку у квартирі брата. Настя довго обирала, що вдягнути. Розкладені на ліжку сукні здавалися то занадто яскравими, то безнадійно нудними. Зрештою вона зупинилася на бірюзовій — подарунку мами на минулий день народження. — Даниле, ми запізнимося! … Читати далі

Про Настю з дитинства говорили, що у неї шила в одному місці – ніколи вона не відрізнялася посидючістю. Жоден шкільний, а потім університетський захід не обходився без неї. Суботник – Іванова в перших рядах! Чергування по гуртожитку – Настя виконає все у найкращому вигляді! Вона ніколи не чекала, що хтось зробить за неї. – Ех, … Читати далі

Серце Зої стрибнуло, коли вона побачила їх. Перше, що спало на думку — втекти, сховатися, просто зникнути. Погляд одразу впав на двері. Але двері були так далеко. Через увесь коридор, повз реєстратуру, попри цілу армію бабусь із талончиками, які займали кожне вільне місце. У цій поліклініці коридори вузькі, стільці стоять впритул, і щоб розминутися двом, … Читати далі

Кажуть, що коли твоя єдина дитина виходить заміж, ти здобуваєш не лише зятя, а й нову родину. Насправді ж це велика рулетка. Мені дістався білет, де замість родинного тепла випав тверезий, брутальний розрахунок. З батьками мого зятя за всі роки ми бачилися буквально кілька разів. Перша зустріч відбулася перед весіллям — така собі офіційна «дипломатична» … Читати далі

Липкий слід від скотчу на пальцях – і це після десятої банки з огірками, яку Ніна Василівна поставила на журнальний столик. Соня мимоволі скривилась, відчуваючи, як її особистий простір невпинно стискається під натиском нових «подарунків». Лише за два тижні свекруха встигла заполонити їхню квартиру не лише речами, а й своїми правилами. Ніна Василівна демонстративно застогнала, … Читати далі

Світлана після школи поїхала вчитися. Мати вмовляла її залишитись у рідному містечку, у них коледж є, можна і на кухаря вступити чи на швачку. Великого вибору не було. Мама дбала, але тільки не про неї. Молодша сестра Віра лише перейшла в третій клас, у неї гуртки, музична школа. Її треба супроводжувати скрізь, зустрічати проводжати, а … Читати далі

Автобус мчав нічною трасою, відраховуючи кілометри до рідного дому. За вікном у темряві миготіли чужі придорожні ліхтарі, а в моїй голові плуталися думки. Я сиділа біля вікна, підібгавши під себе ноги, які нестерпно нили від втоми та сирості. Ноги боліли вже не перший рік, але останнім часом кожен крок давався через силу, ніби до стоп … Читати далі

Гуркіт вхідних дверей розірвав нічну тишу, і я миттю прокинулась. Світло в спальні спалахнуло так несподівано, що довелося аж заплющитись. Вже майже опівночі я, знесилена після довгого робочого дня, намагалася нарешті заснути. — Як ти могла? Як ти взагалі могла мамину картку заблокувати?! — Вітя вибухнув, його голос аж тремтів від люті. — На що … Читати далі

У моєму селі кажуть: де народився, там і пригодився. Я завжди думала, що це про мене. Жила я, як усі нормальні люди. Мала свою хату — не палац, але міцну, з доброї цегли, на чотири кімнати й простору веранду. Мала город, де щороку зеленіла картопля, витягувалися стрункі квасолі та червоніли соковиті помідори. У сараї рохкали … Читати далі

– Сестра сказала, що у вихідні приїде в місто. Вони в тебе залишаться на тиждень-другий, гаразд? Ти ж не проти? – невинно запитала мати, помішуючи чай так спокійно, ніби йшлося про погоду. А в Ольги всередині все похололо. У голові промайнули уривки спогадів: бардак, хаос, крики, чужі речі на її полицях, порожня скринька… Оля замотала … Читати далі