Варі було п’ятнадцять, і свята в останні роки здавалися їй якимись порожніми. У дворі пахло морозом і мандаринами. Десь нагорі гуркотіла музика, хтось реготав на балконі. А біля сусіднього під’їзду, на лавці під ліхтарем, сиділа старенька жінка в старомодній шубці. Сама. У її руках був мандарин — почищений наполовину. Варя зупинилася. Щось стиснулося всередині — гостра, майже фізична жалість. — Добрий вечір, — сказала вона, сама не розуміючи, навіщо підійшла. Старенька здригнулася, підняла очі — світлі, вицвілі, як на старій фотографії. — Добрий… — Ви тут… одна?
Варвара вискочила з квартири близько десятої вечора тридцять першого грудня — мама згадала, що забула купити багет для бутербродів, і відправила її до магазину. Найкращі камери На кухні вже шипіла курка в духовці, стіл був майже накритий, а тато увімкнув телевізор на святковий концерт. Звичайний передноворічний вечір у родині з трьох осіб — без особливої … Читати далі