Романович

— Максиме, нас пограбували! — Надія ледь не кричала в слухавку, а серце її закалатало, мов скажене, ледь не вистрибуючи з грудей. Вона щойно повернулася з роботи, буквально п’ять хвилин тому, і ще й верхнього одягу не знявши, попрямувала до кошика з білизною – хотіла одразу закинути до пралки. Але вже на порозі ванної завмерла, … Читати далі

25 років подруга маскувала образливі слова під «турботу» й постійно знаходила недоліки в моїй зовнішності. Але на власному дні народження я нарешті відповіла їй тією самою монетою — і ця одна фраза змінила нашу дружбу назавжди. Сорок чотири роки — не кругла дата, але я вирішила зібрати всіх. Дванадцять осіб, субота, кафе з нормальною кухнею, … Читати далі

У перший понеділок квітня Наталя прокинулася раніше будильника. За вікном уже гуркотів перший тролейбус, на кухні тихенько гудів холодильник, а телефон, залишений на зарядці біля чайника, раптом засвітився. Вона машинально потягнулася до нього, очікуючи звичного повідомлення від банку. Уже кілька років саме на початку місяця мама переказувала їй гроші, які отримувала за невеличку квартиру в … Читати далі

Знайома сіра машина, здіймаючи курявий хвіст, повільно повзла ґрунтовою дорогою до її хати. Валя відчула, як серце стискається — і це було далеко не від радості. То був гострий, майже фізичний тягар втоми, що останні місяці став її невідступним супутником. Вона знала цю машину, знала, хто в ній сидить. І добре знала, що буде далі: … Читати далі

— Людочко, ми тут якраз повз ваш будинок їхали, то швиденько став чайник і діставай щось ситне з холодильника, бо мій Василько від самого ранку навіть рисинки в роті не мав! Ці слова лунали в моєму передпокої майже щосуботи з точністю міжміського автобуса. Христина, рідна сестра мого чоловіка, стояла на порозі й уже скидала з … Читати далі

Олеся вже відчувала, як повітря густішає. Тримаючи в руках теплу чашку з кавою, вона не пила, лише стискала кераміку пальцями, бо щось підказувало: ось-ось станеться. Свекруха, Галина Степанівна, надто старанно робила вигляд, що все спокійно. Вона надто довго водила ручкою по роздрукованій схемі залу, обводила прізвища гостей кружками, закреслювала порожні місця і жодного разу не … Читати далі

– Оксано, тільки не гнівайся. Сьогодні мені не вдасться приїхати. – Що трапилося? – Давай завтра побачимось, я тобі все розповім. Термінові справи. – Добре, – сказала вона. – Дякую. Я знав, що ти зрозумієш. Оксана нічого не відповіла і закінчила розмову. *** Рік тому Оксана взагалі не думала, що в її житті з’явиться чоловік, … Читати далі

— Романе, залиш ту чашку й подивися на мене. Я втретє питаю: де тридцять вісім тисяч гривень із зеленого конверта? Ми пів року відкладали на пральну машину, бо стара вже стрибає ванною, наче збирається самостійно виїхати з квартири. Учора гроші були, сьогодні конверт порожній. Тільки не кажи, що знову допоміг своєму братові з ремонтом будинку. … Читати далі

Папка випадково розкрилася, і Мирослава навіть не підозрювала, яку таємницю приховували ці папери. Зазвичай Мирон ховав їх у шухляду столу, але того вечора, поспішаючи кудись, просто залишив на журнальному столику. Вона й не збиралася зазирати, просто взяла, щоб віднести на місце, аби не лежало зайве, і тоді стрічки розійшлися самі по собі. Листи розсипалися. Мирослава, … Читати далі

Тамара Іванівна зібралася на дачу в середу, хоча зазвичай вони із Семеном вибиралися туди на вихідні. Просто скучила за своїми грядками, от і сіла в маршрутку та покотила. Всю дорогу, дивлячись у запорошене вікно на сосни, вона думала, як зрадіє чоловік. Семен останнім часом сидів на дачі майже невилазно, казав, що в місті йому задушливо … Читати далі