Романович

— Андрію, скажи, будь ласка, що це не мої коробки стоять під навісом біля воріт. Олеся не знімала пальта. Вона стояла посеред передпокою їхнього будинку неподалік Івано-Франківська й дивилася крізь скляні двері на подвір’я. Надворі цілий день сіяв дрібний осінній дощ. Вода стікала з даху тонкими струмками, а біля господарського приміщення темніли п’ять великих картонних … Читати далі

— Якщо ви принесете додому ще одну дитину, я просто зберу свої речі й піду жити до сусідів, бо ви мене більше не любите! Семирічний Любомир стояв посеред кухні, схрестивши руки, і спідлоба дивився на батьків. Він саме пішов у перший клас і вважав себе цілком дорослим чоловіком, з думкою якого нарешті мають рахуватися всі … Читати далі

— Назаре, тільки не кажи, що знову збираєшся на нашу річницю у своїй сірій сорочці, — засміялася Соломія, стоячи перед дзеркалом у спальні й прикладаючи до себе темно-зелену сукню. — Я її вже стільки разів бачила, що можу із заплющеними очима назвати кожну ґудзикову петлю. У тебе ж залишився той світлий костюм у квартирі на … Читати далі

Мар’яна мріяла лише про гарячий чай, тишу й кілька хвилин відпочинку. Та щойно вона відчинила двері квартири, з кухні долинув веселий голос сестри чоловіка: «Ну нарешті господиня прийшла! Ми вже зачекалися. Павло хоче домашню вечерю». Мар’яна повільно перевела погляд на чоловіка. Сергій стояв біля дверей кухні й уперто дивився кудись убік. — Сергію, скажи мені … Читати далі

Валентина не любила хворіти, а якщо й хворіла, то намагалася не показувати це. У третьому класі вона пішла в шкільний медичний кабінет, боліла голова. Їй сказали не відлинювати від уроків, а йти вчитися. Того дня вона ледве дійшла до хати і одразу заснула. Прокинулась у лікарні, нічого не пам’ятає. Виявляється, була висока температура, грип. Лікарі … Читати далі

У просторій кухні міського будинку пахло свіжою випічкою та сушеними травами, але тиша здавалася натягнутою, мов струна. Марія стояла біля вікна, тримаючи в руках порцелянове горнятко, і дивилася на подвір’я, де восени вітер ганяв жовте листя. Вона згадувала роки, коли все було інакше. Сестри росли разом в одній невеликій квартирі на околиці міста, але між … Читати далі

— Якщо ти не пустиш мене до дитини, я відкрию ці двері власним ключем, бо маю на це повне право, — сказала свекруха так спокійно, наче просила передати сіль. Марина стояла в передпокої своєї невеликої орендованої квартири й дивилася на матір свого чоловіка. У руках Надії Степанівни похитувався важкий пакет із логотипом місцевої крамниці. Звідти … Читати далі

Марина вже перекладала салат у миску, мріючи про теплу Одесу, коли Микола, замість звичного вечірнього поцілунку, зніяковіло сів за стіл. Його обличчя, зазвичай відкрите, цього разу видавало якийсь неспокій. Передчуття щось стиснуло їй серце. — Привіт. Вечеря за двадцять хвилин. Я тут два варіанти на серпень підібрала – або Одеса, або, може, в Яремче махнемо? … Читати далі

Автобус повільно звернув із головної траси на вузьку дорогу, що вела до селища, розкиданого між пагорбами Прикарпаття. Надія Степанівна дивилася у вікно, стискаючи пальцями ремінець старої шкіряної сумки. Минуло рівно сім місяців відтоді, як вона востаннє ступала цією землею. Попереду виднілися знайомі смереки, дахи сусідських садиб і лінія далеких сизих верхівок, за якими ховалося сонце. … Читати далі

— Якщо жінка не вміє до блиску відтерти плінтус, їй зарано думати про дітей! Ці слова прозвучали так повчально й гучно, що Соломія мимоволі завмерла біля кухонного стола. Вона навіть не поворухнулася, лише стиснула пальці. У коридорі стояла свекруха, Галина Петрівна. Її прихід ніколи не був просто гостиною. Це завжди була прискіплива перевірка, ревізія молодої … Читати далі