Романович

Осіннє сонце Неаполя вже не гріло так, як улітку, але камені на подвір’ї старої кам’яниці все ще тримали сухе тепло. Олена стояла біля вузького кухонного підвіконня, притискаючи до вуха нагрітий телефон. В іншій кімнаті дзвеніли ложки об дешеві керамічні тарілки, чулося бурмотіння телевізора, яким крутили незрозумілі для малюків італійські мультики, та важке зітхання її співмешканки. … Читати далі

Віра зрозуміла: її шлюб закінчився не у суді, не під дверима РАЦСу і навіть не тоді, коли чоловік Андрій відверто збрехав їй в очі. Усе скінчилось того суботнього ранку, коли вона відчинила свою нову, щойно куплену квартиру. Ту саму, на яку дев’ять років збирала кожну копійку, живучи на гречці, беручися за будь-яку підробіток. І ось … Читати далі

Вечірнє осіннє повітря зустріло мене непривітною, пронизливою сирістю, коли я врешті-решт відчинила важкі металеві під’їзні двері нашого будинку. Після важкого, виснажливого дня, проведеного на ногах у душному офісі серед нескінченних звітів та телефонних дзвінків, кожний крок здавався справжнім випробуванням, а душа вимагала лише одного — спокою. У голові настирливо крутилася єдина заповітна думка: якнайшвидше зняти … Читати далі

— Будинок у селі звільниш, моя рідня туди переїжджає, — пролунало раптом від свекрухи, як грім серед ясного неба. Тамара на мить застигла, не одразу усвідомивши, що ці слова стосуються саме її. Вона стояла біля літнього рукомийника, струшуючи воду з долонь після роботи в теплиці, і машинально розглядала грядки, де вже пробивалася молода зелень. Вітер … Читати далі

Олег сидів на затишній кухні, з силою стискаючи у руці свій смартфон так, ніби геть не відчуваючи нічого. Його обличчя в одну мить налилося глибоким багрянцем, а на скронях почала помітно і тривожно пульсувати тонка жилка – вірний, невідворотний знак того, що зараз спалахне серйозна буря. Софія тим часом сиділа навпроти за дерев’яним столом, неквапливо … Читати далі

Вересневе сонце над селом світило по-особливому — косим, уже не пекучим, але густим золотом. Повітря пахло сухим картоплинням, пилом і терпким димом від чийогось далекого багаття. Надія стояла посеред городу, спираючись на держак лопати, і відчувала, як ниє спина. Цей біль був їй добре знайомий: точно так само ломило поперек у Неаполі, коли доводилося по … Читати далі

— Я сама мати чотирьох дітей і чудово знаю, що таке п’ятирічний “електровіник”, який ні секунди не сидить на місці! Але якщо моя дитина вискочить нізвідки під чийсь візок у супермаркеті, я точно не буду звинувачувати сторонню людину, а одразу перепрошу у неї й компенсую будь-яку шкоду. Чому ж деякі батьки вважають, що увесь світ … Читати далі

— Я їхала в нічному потязі за кордон, тримаючи за руку його десятирічного сина від першого шлюбу, і везла хлопчика до бабусі на канікули. І саме в цей момент у телефонній слухавці пролунав спокійний голос мого чоловіка: “Ти можеш більше не повертатися, я знайшов іншу. Завтра вранці подам на розлучення. Повернешся – зайдь, забери свої … Читати далі

— Коли на двадцятиріччя мій хлопець урочисто простягнув мені величезну коробку, я очікувала побачити там омріяну прикрасу чи хоча б красиву сукню. Але всередині лежала звичайна, громіздка алюмінієва каструля! Тоді я ледь втримала сльози від здивування, а сьогодні, через двадцять років, хлопця вже давно немає в моєму житті, а ця каструля й досі служить мені … Читати далі

— Скажіть, що ви зустрічалися з самозакоханим чоловіком, не кажучи цього прямо? Я почну: я вибачалася перед ним навіть тоді, коли він повністю забув про мій день народження, бо винною в цьому чомусь виявилася саме я! І знаєте, мені знадобилися роки, щоб зрозуміти, наскільки викривленою була ця реальність і як легко дихати, коли ти нарешті … Читати далі