Романович

Іллі було три роки, коли мати збирала валізу. Був березень. За вікном хлюпала брудна весняна каша. Марина – гарна, яскрава, просочена солодкими французькими духами – кидала у валізу сукні, туфлі, косметику. Робила це швидко, не зважаючи на чоловіка. Павло стояв у дверях спальні. Похмурий. Пригнічений. На руках він тримав Іллю. Хлопчик дивився, як мама застібає … Читати далі

— Ти ж повинна розуміти, що сама в таких хоромках довго не простягнеш! — ці слова влучили в найчутливіше місце, хоч між нами була зачинена броньована брама. За стіною стояв не якийсь далекий ворог. Там зібралися мої найближчі люди, які раптом вирішили, що знають про моє щастя краще за мене. Я стояла в темній передпокій, … Читати далі

Ганна Семенівна зупинилася посеред подвір’я, повільно витерла фартухом заклопотані руки й важко зітхнула. Анатолій стояв і дивився на неї, як оте теля, що паслося біля городу. В його руках стискався молоток, а поруч на траві лежали дві розколоті дошки, які ще п’ять хвилин тому мали стати частиною нової альтанки. — Анатолію, ти мені скажи, будь … Читати далі

Батько Софії, Олександр, сидів у третьому ряду міського будинку культури й з силою стискав у кулаках картонну програму випускного вечора. Поруч нервово поправляла мереживний шарф його дружина Олена. Вони готувалися до цього дня кілька місяців поспіль, замовляли унікальну сукню з перламутровим відливом, до безтями сперечалися через форму підборів, прослуховували щовечора нові вокальні партії. Софія була … Читати далі

— Коли ти бачиш, як дитина щотижня ставить на поличку нові аксесуари й щиро переконує, що це просто подарунок від подружки, усередині прокидається легкий сумнів. Справа ж зовсім не в вартості цієї біжутерії, а в тому, що саме насправді ховається за такою раптовою й надмірною щедрістю». М’яке жовтневе сонце повільно пробивалося крізь напівпрозорі гардини, заливаючи … Читати далі

— Коли дорослий чоловік вибігає на сходовий майданчик і переходить на особисті образи тільки через те, що п’ятирічна дитина протягом хвилини тихо наспівувала пісню з садочка, зникають будь-які сумніви. Справа зовсім не в тупоті чи звуках — справа в чиємусь бажанні зіпсувати життя іншим за будь-яку ціну. Осінній вечір дихав прохолодою та вогкістю, коли ми … Читати далі

— Коли я відкрила шафу й знову не виявила там своєї улюбленої брендової сумочки, а свекруха з щирою посмішкою відповіла, що “у нас у родині все спільне”, я зрозуміла одну річ. Якщо я зараз не захищу власні кордони, мого власного “я” у цьому домі просто не залишиться. Коли ми з Максимом вирішили жити разом і … Читати далі

— Коли мама зі щирою усмішкою почала розгортати наш новий кухонний гарнітур, бо вважала його “занадто похмурим”, ми з Андрієм зрозуміли: розмови більше не діють. Настав час дати їй можливість подивитися на власне “гіперопікувальне добро” під абсолютно новим кутом! Якщо ви запитаєте будь-кого з наших знайомих про мою матір, Галину Василівну, вам без вагань дадуть … Читати далі

— Дивлячись на сумні очі зовиці, яка ще вчора відвертала обличчя при зустрічі, я не відчувала бажання помститися чи щось доводити. Маленька дівчинка не винна у глупоті та черствості своїх дорослих родичів. Якщо моя допомога може врятувати життя дитині — я зроблю це без жодних вагань і умов. Того весняного дня, коли остаточно вирішилася доля … Читати далі

Ніна поспішала додому. Вже  десята  година вечора, хотілося швидше дістатися додому, повечеряти і лягти спати. Втомилася сьогодні. Чоловік удома вже, вечеря готова, син нагодований. Ніна працювала у невеликій перукарні і сьогодні була чергова. Поки прибрала все після роботи, увімкнула сигналізацію, зачинила двері, ось і спізнилася. Дорога додому йде через маленький скверик. Там зазвичай тихо та … Читати далі