“– У тебе є чудовий улюблений син, – сказала Тетяна рівно, виставивши матір за двері. – От нехай він і вирішує, де тебе поселити. А цю квартиру купила я сама. І нікого сюди не пущу! – Тань, ну що тобі на новосілля подарувати? – голос Олени звучав весело у слухавці. – Може, гарну вазу. чи […]
“– Світлано, ми з татом і тіткою Надею приїдемо в п’ятницю о четвертій дня. Зустрінеш нас, як завжди? Як завжди. Це означало взяти відгул на роботі, витратити половину зарплати на продукти, перетворити квартиру на музей чистоти, та всі дні грати роль гостинної господині. Дістали… Світлана читала повідомлення від матері втретє і відчувала, як важчає на […]
– Ось ваша спадщина, Володимир Ілліч – нотаріус махнув рукою в бік великого будинку. – А що, там хтось живе? – Здивувався Володимир, побачивши дим над трубою. – Так. Пройдімо і я вам все поясню – і чоловік першим пішов розчищеною доріжкою. – Здрастуйте – співуче сказала жінка невизначеного віку. Чорна хустка наполовину приховувала обличчя. […]
“Чому не можна повернути втрачене щастя…– Марино, зазирни в коридор, нікого немає? Тоді постав чайник та йди за списком викликів, – попросила Олена Сергіївна, проводжаючи поглядом останнього пацієнта. Вона вже заповнила карту, допила каву, що охолола, а медсестра все не поверталася. Нарешті двері відчинилися, і зайшла Марина – повна молода жінка з живими карими очима. […]
— Навіщо тобі таке дороге житло? Купи квартиру скромнішу, а різницю віддай нам, — випалила Людмила Степанівна. Колишня свекруха прийшла в той самий момент, коли Наталя вирішила вперше за місяць дозволити собі тишу і чай з лимоном. Наталя поставила чашку на стіл, не піднісши до губ. Промовчала. У голові швидко пробігли слова, за які дають по […]
– Мені недобре, – Наталя різко піднялася з-за столу, стиснувши правий бік і прикривши рот рукою. – Знову в тебе щось не так, – фиркнув чоловік, не відриваючись від тарілки. Омлет зникав з його тарілки з неймовірною швидкістю. – Краще налий мені кави. Потім скаржитися будеш. – Тату, здається, мамі справді погано, – спробувала втрутитися […]
“– Ну… Ви ж самі вирішили з’їхати, – відповіла мати. – Вас ніхто не гнав, а ви образилися… – Доню, я тут подумала… А навіщо вам три кімнати? Вам і однієї, начебто, вистачає. Софійка все одно з вами спить. Оля спочатку навіть не вловила сенс сказаного. Подумала, що мама знову хоче привезти до них якийсь […]
“— Ганно Василівно, треба дівчинці далі вчитися. Такі світлі голови рідко трапляються. У неї особливий дар до мов, до літератури. Бачили б ви її твори! Моїй доньці було три роки, коли я її під мостом знайшла в багнюці. Виховала як рідну, хоча люди й перешіптувалися за спиною. Тепер вона вчителька в місті, а я все […]
– Дівчинко, ти до кого? – Запитала я. – Я шукаю маму, ви її не бачили? – На мене пильно подивилася маленька дівчинка років шести. Я задумалася, в цьому будинку я жила зовсім недавно і наскільки знала, квартира, перед якою вона стояла, весь цей час була порожня. – Але ж там ніхто не живе, – […]
— Вадим. Зараз усі так виглядають. І до речі, можеш дати трохи грошей? Я хочу збільшити губи — Ні, дякую, я не голодна, — Катя відсунула від себе тарілку з печеною картоплею та куркою, залишивши на ній лише салат зі свіжих овочів. — Але ж це курка за твоїм найулюбленішим рецептом, — здивовано подивилася на […]