Романович Валерія з дитинства любила тишу та природу. Коли вони з братом були маленькими, то часто приїжджали до бабусі в село. Лєра із задоволенням допомагала їй по дому та на городі, а ось Гена постійно бурчав: – Набридли ці колорадські жуки! Навіщо їх взагалі збирати у банку? Невже не можна просто залити їх отрутою? – Ця … Читати далі
«Якщо ви ще раз приїдете до нас просто на усе готове, я замкну ворота і вимкну дзвінок!» — саме ці слова вертілися в голові Надії, але вона лише важко зітхнула і міцніше стиснула телефонну слухавку. — Надю, агов, ти мене чуєш? — пролунав у слухавці бадьорий і нетерплячий голос свекрухи, пані Стефи. — Кажу, у … Читати далі
Ранок у Бучі зазвичай починається зі співу пташок у соснових кронах та запаху свіжої кави. Але для Оксани цей ранок став початком справжньої непередбачуваності. Повернувшись із триденного відрядження до Львова, вона мріяла лише про гарячу ванну та власне ліжко. Проте, переступивши поріг своєї нової квартири, за яку вони з Андрієм ще двадцять років виплачуватимуть іпотеку, … Читати далі
Важкий блокнот для звітів лежав просто під величезною чорною лапою. Тайсон, розтягнувшись на моєму невисокому стільці біля вікна, навіть не ворухнув головою, коли я зайшла на кухню. Це було єдине місце у трикімнатній квартирі, де я хоч якось намагалася звести кінці квартального звіту. Вісімдесят кілограмів чистої м’язової маси, що тхнула сирою псиною, окупували мій простір. … Читати далі
— Коли людина, з якою ти планувала прожити все життя, пише, що її восьмигодииний сон важливіший за твоє самопочуття після операційного столу, усе всередині стає на свої місця. Я дивилася на екран телефону й чітко розуміла: із цієї лікарні я вийду вже абсолютно вільною жінкою. Пробудження в палатній тиші завжди супроводжується особливим відчуттям втрати часу. … Читати далі
— Доброго дня, Наталю, — мовила колошня свекруха строгим, майже інспекційним тоном, крок у крок слідуючи за сином до нашого передпокою та впевнено відсуваючи мене плечем. — Ми прийшли по речі Дениса. Я вирішила особисто супроводити його сьогодні, аби переконатися, що все пройде спокійно, чесно, за правилами й без жодних прикрих непорозумінь. Суботній ранок виявився … Читати далі
— Збирай свої речі та забирайся звідси. Ти тут жити більше не будеш! — промовив мій колишній чоловік, безапеляційним тоном, навіть не дивлячись мені в очі. Коли він із посмішкою кинув мені в обличчя, що квартира й машина вже давно належать його сестрі й за законами він “чистий, як скло”, я лише тихо подивилася на … Читати далі
— Ірочко, ну які помічники, яке збільшення зарплати. Твоя робота — це ж звичайні розмови телефоном. Поговорила, усміхнулася, кави попила, і все якось само крутиться. Марк стояв посеред просторого офісу, випромінюючи неймовірний успіх. Власник бізнесу, справжній великий комбінатор сучасності. На ньому був бездоганно пошитий італійський піджак і новісінькі білосніжні кеди лімітованої колекції. Творча особистість. Він … Читати далі
Марина вже майже закрила додаток банку, коли вирішила перевести на накопичувальний рахунок ще дві з половиною тисячі гривень. Вона з полегшенням видихнула — тепер там було сто чотирнадцять тисяч. Рівно стільки, скільки потрібно. Цей рік вона прожила, стиснувши зуби і відмовляючи собі у всьому, що не було життєво необхідним. Жодних нових чобіт восени, жодних посиденьок … Читати далі
На кухні аж задзвеніли тарілки — Денис з розмаху грюкнув долонею по столу, підсуваючи до себе тарілку з нарізкою. «Світлана ж у нас, мамо, справжня свята! Три роки її на ноги піднімала, золоті руки! За це, я вважаю, треба неодмінно випити!» — Він звернувся до Аліни: — «Передай-но те сухе, що з «АТБ» привезли». Гості … Читати далі