Романович

Холод у винайманій квартирі відчувався особливо гостро, коли надворі западали сутінки. Андрій стояв біля вікна старої хрущовки, загорнувшись у потертий плед поверх теплого светра, і спостерігав, як один за одним гаснуть вуличні ліхтарі. Чорні прямокутники сусідніх будинків зливалися з важким листопадовим небом. Графік відключень знову змістився, і десять годин без електрики перетворилися на буденність, до … Читати далі

– Ти пробач мені, Світлано… – колишній чоловік стояв на порозі квартири і як міг зображував щире каяття. – Я сам не розумію, як так вийшло. Біс поплутав… Спокусила вона мене, розумієш? – Ти цікавий якийсь, – здивовано подивилася на нього Світлана. – Майже рік із іншою жінкою жив, а зараз прийшов вибачатися? Тільки навіщо? … Читати далі

— Мамо, ти тільки не клади слухавку, добре? У нас знову все зійшлося в один день. Власниця квартири чекає оплату до вечора, у Павла затримали гроші за підробіток, а я отримала менше, бо кілька змін скоротили. Можеш переказати хоча б шість тисяч гривень? Я поверну. Не одразу, але поверну, чесне слово. Галина Петрівна стояла посеред … Читати далі

Руки Марини не тремтіли, коли вона застібала блискавку старої синьої дорожньої сумки. Колись, ще до весілля, цей саквояж був свідком зовсім іншого життя: подорожей на море з подругами, безтурботного сміху до сліз у потязі, чіпсів просто з пакета і щасливих, засмаглих повернень додому. З тих пір сумка чекала свого часу на верхній полиці шафи, наче … Читати далі

— Мамусю, тільки прошу, не засмучуйся через дрібниці. Сьогодні такий день, усі хвилюються, місця вже розписані. Ти посидиш ось тут, в куточку, добре? Звідси теж усе видно. Андрій говорив швидко, не дивлячись матері просто в очі. Однією рукою він поправляв манжет святкової сорочки, другою вже комусь відповідав у телефоні. Людмила Михайлівна стояла поруч зі столиком … Читати далі

— Ти ж у нас дівчина ніжна, тобі серед наших старих нудно буде, краще відпочинь удома, а чоловік швиденько сам до нас заскочить. Саме з цих солодких слів зазвичай починається повільне витіснення дружини з родини чоловіка. Спочатку це звучить майже як турбота. Ніхто відкрито не свариться, не показує ворожості, не висловлює претензій вголос. Усе подається … Читати далі

«Ти що, зовсім глузд втратила?! Сина з хати вигнала!» Павло влетів у квартиру так стрімко, що вхідні двері гучно вдарилися об стіну. Олена навіть не здригнулася, не квапилася обертатися. Вона стояла в спальні біля відкритої шафи, акуратно складаючи до валізи його речі: светр до светра, футболку до футболки, окремо домашні штани, окремо шкарпетки. Нічого не … Читати далі

— Лесю, тільки не починай одразу сердитися. Марина поживе в нас приблизно місяць. Я вже сказав, що кімната нагорі вільна. Їй зараз треба трохи спокою, тому прошу тебе: не влаштовуй розмов про правила, порядок і хто що має робити. Леся саме знімала з мотузки випрані простирадла. Вересневий вечір у невеликому містечку на Тернопільщині був теплий, … Читати далі

— Купи собі тюбик клею за кілька копійок і підклей, ти ж у нас господиня, а нові чоботи зараз — це занадто велика розкіш, ми мусимо потерпіти, — сказав мій чоловік, навіть не підводячи очей від екрана. Я стояла посеред передпокою і тримала в руках свій правий чобіт, де підошва повністю відійшла від носка до … Читати далі

Віра Павлівна сто разів чула: не роби добра – не отримаєш зла. Їй говорила про це мати, коли вона тягала додому бездомних кошенят. Говорила тітка Зіна, коли вона позичала гроші до зарплати. Говорила подруга Люда, коли вона погоджувалась підмінити когось на роботі. Віра Павлівна слухала, кивала і щоразу думала: це не про мене. Це про … Читати далі