Романович

– Дитяча ваша все одно без діла простоює, то хай Свєта займе її на всі 5 років навчання, а я, так і бути, поселюся тут, на диванчику у вітальні. Тетяна повільно кліпнула, намагаючись усвідомити масштаб колосальної зухвалості, яка щойно з абсолютним комфортом розташувалася на її власній території. Квартира дісталася їм із Кирилом нелегко: 5 років … Читати далі

— Володимир у нас, звісно, не промах. Молодець. Прийшов на все готове, до жінки у розкішну квартиру у самому центрі. Живе собі і радіє. Чудова партія, — Людмила Петрівна переможно підняла келих з напоєм. Золотавий обідок дзвінко вдарився об сусідній кришталь. Свекруха. Авторка завуальованих тостів на будь-якому родинному застіллі. Усмішка на її доглянутому обличчі була … Читати далі

— Перестань їм допомагати! Сподіваєшся, вони колись це оцінять? Та не буде цього, розплющ нарешті очі! — гаряче й невплинно переконувала мене подруга Анна, з розмаху опираючись руками об стіл. В її очах палали й біль за мене, і праведний гнів, який я самій собі давно заборонила відчувати. На катертині стояв невеликий торт із самотньою … Читати далі

Вересневий вечір в Італії завжди дихає особливим теплом. Оливкові дерева на пагорбах здаються сріблястими у променях заходу сонця, а повітря просякнуте ароматами сухої трави, морської солі та свіжовипеченого хліба. Наталка сиділа на просторій терасі невеличкого будинку на околиці Неаполя. Перед нею стояла охолола чашка кави. На колінах лежав мобільний телефон, екраном донизу, ніби вона боявся … Читати далі

— Навіщо нам та родина, якщо від неї тільки й чекаєш докору чи підступу? — мовила Софія, повільно розгладжуючи лляну скатертину на столі. — Мамо, я благаю тебе, не кажи нікому, що ми з Тарасом купили хатину біля моря. Ти ж добре пам’ятаєш, чим усе закінчилося минулого разу, коли до нас приїхала Катруся. Я більше … Читати далі

Багато років тому Олена була переконана, що піймала долю за хвіст, коли зустріла Максима. Вони познайомилися у звичайній кав’ярні, де дівчина ховалася від чергової зливи, а він люб’язно запропонував їй свій парасолька і склянку гарячого какао. Тоді їй здавалося, що це початок справжньої казки. Вони годинами блукали вечірнім містом, будували амбітні плани, мріяли про великий … Читати далі

— Я проти того, щоб твоєму брату навіть близько було дозволено ставати на поріг нашої квартири, Сергію! — Катерина стояла посеред кухні з кухонним рушником у руках, а її голос тремтів від обурення. — Катю, ну заспокойся, це ж мій рідний брат. Він просто попросив притулку на пару днів, — Сергій намагався говорити якомога спокійніше, … Читати далі

Єлизаветі Петрівні було сімдесят три. Вона жила сама у маленькій квартирі на третьому поверсі старого панельного будинку. У її квартирі пахло старим папером, сухими квітами та самотністю. Діти дзвонили раз на місяць, онуки ще рідше. Спочатку Єлизавета Петрівна сумувала, сильно страждала, а потім звикла. Навчилася не чекати й розважатися на самоті. Вона багато читала, дивилася … Читати далі

Спекотне ліпне сонце повільно сідало за обрій, залишаючи на схилах приватного сектора довгі, глибокі тіні. У повітрі пахло паленим листям, сухою травою та стиглими томатами. Для родини Ковалів цей вечір мав стати звичайним завершенням робочого тижня, але старий дерев’яний паркан біля невеликого чепурного будинку з білим сайдингом здригнувся від різкого, ритмічного стукоту хвіртки. На порозі … Читати далі

Нарешті все пройшло. Усі жалобні заходи позаду. Можна повертатись додому. Олег поїхав ще п’ять днів тому, одразу після похорону, йому на роботу. Оксана організувала поминки на дев’ятий день, потім прибрала у квартирі матері та поїхала додому. З квартирантами, яким покійна мати здавала дві квартири, вона домовилася. До вступу в спадок ще пів року, а мешканці … Читати далі