Романович

— Ти зовсім совість утратив, Павле?! Як ти міг вигнати старих батьків із рідної хати й запхати їх Бог зна куди?! — голос Олени зірвався на крик у динаміці смартфона, розрізаючи тишу вечірнього львівського офісу, де Павло саме закривав на ноутбуці квартальний звіт. Павло важко видихнув, потер долонею втомлені очі й різко відкинувся на спинку … Читати далі

«Я лагодив їй крани, бо вона самотня, а моя нова жінка щоразу сварилася», — думав Андрій. Він був певен, що колишня дружина без нього пропаде. Коли він знов прийшов до дверей колишньої квартири, все стало на свої містя… Я закрутив останній гвинт на змішувачі й перевірив, чи не капає. Не капало. Витер руки ганчіркою, яку … Читати далі

Ранковий листопадовий туман завжди приносить із собою запах диму від спаленого листя й сирої землі. У великому місті цей дух майже губиться серед бензинових випарів, але на сходовому майданчику дев’ятиповерхівки прохолода все одно відчувалася чітко. Марія Петрівна сиділа на табуретці в передпокої й повільно застібала ґудзики на теплому вовняному пальті. Пальці вже слухалися не так, … Читати далі

– Ми лише на годинку забігли, розігрівай обід! – з порога скомандувала Ганна Трохимівна, протискаючись у передпокій із коробками з-під взуття під пахвою. Слідом за свекрухою зайшла зовиця Оксана з пухкою сітчастою сумкою. А за нею з’явилася тітка Стефанія в бежевому пальті й із яскраво-морквяною помадою на губах. Останнім ішов тридцятидев’ятирічний чоловік Марини Микола. Він … Читати далі

Діти були проти мого заміжжя через квартиру, проте я не відступила й  покликала всіх на вечерю Я саме розбирала сумку після зміни, коли в двері подзвонили. На порозі стояв Дмитро. Зазвичай він телефонував заздалегідь, а тут прийшов без попередження. У коридорі він роззувся, але куртку не зняв. — Ти чого не попередив? — запитала я, … Читати далі

— Мамо, ну скільки можна твердити одне й те саме?! Я ж вам ясно сказала ще тиждень тому: ніяких маршруток, ніяких передач із сумками і вже точно ніяких приїздів до мого нового київського будинку! — голос Катерини в динаміці смартфона звучав різко, крижано й зовсім чужо, ніби дівчина розмовляла не з рідною матір’ю, а з … Читати далі

Порцелянова риба стояла на верхній полиці, між кришталевими чарками та недільним сервізом. Довгий вигнутий глечик із пухкими щоками, блакитною лускою і тоненькою золотою смужкою навколо горлечка. Весільний подарунок від далекої рідні, так казала мама, і нікому не спадало на думку питати, від якої саме. Соломія виросла, виїхала до Львова, вивчилася на реставраторку, а риба все … Читати далі

Холодний осінній вітер шарпав старі віконні рами, виганяючи через щілини рештки денного тепла. У кімнаті пахло сушеними липовими квітами, вогкістю з-під стелі та дитячим милом. Ірина сиділа на краєчку дивана, підібгавши під себе змерзлі ноги, й заколисувала шестимісячну Даринку. Дівчинка нарешті заплющила оченята, випустила пустушку, а її крихітні пальчики розслабилися, потонувши у фланелевій пелюшці. Ірина … Читати далі

— Марійко! Ти знову тут із цим відром?! — голос Олени різко розітнув ранкову тишу подвір’я в старому селі на Черкащині. — Я вже пів години стою біля порога, чекаю, поки ти нарешті відчинеш! Мати тут голодна, а ти десь по сусідах ходиш чи чай п’єш! Марія повільно поставила важке цинкове відро з водою на … Читати далі

«Твій обов’язок, синку, дізнатися, куди дружина твої гроші витрачає!»: свекруха влаштувала сварку через знайдену заначку, але правда здивувала всіх «Сюрприз!» — хором оголосили вони. — Софо, я все знаю! І ти за це відповіси! — свекруха, Марина Петрівна, увірвалася до вітальні, розмахуючи якоюсь книгою. — Що… що ви знаєте? — обережно запитала вона. — Ти … Читати далі