Романович

Сріблястий бус із заробітчанського рейсу «Неаполь — Львів — Хмельницький» зупинився на перехресті біля старої автобусної зупинки. Двері з гучним брязкотом відсунулися вбік. Водій, кремезний чоловік на ім’я Тарас, зіскочив на асфальт і по-господарськи взявся витягати багаж. — Софіє Миколаївно, ось ваші валізи. Дві великі, одна маленька, і коробка з італійською кавою. Нічого не забули? … Читати далі

Першою тривогу видав не погляд і не повідомлення, а саме звук. Із кухні долинув сміх Гліба — гучний, трохи хрипкий, розкотистий. Такий у нього бував лише тоді, коли справді було дуже смішно. Оксана не чула цього сміху вже років із два. За столом сиділа сусідка Іра. Вони познайомилися з Оксаною на дитячому майданчику два тижні … Читати далі

— Сестричко! Тобі просто пощастило, а з родиною треба ділитися по совісті! Саме з такими словами двоюрідний брат переступив поріг моєї нової квартири, притискаючи до себе перев’язану мотузкою картонну коробку з купованим бісквітом. Ми не бачилися майже десять років. Він не мав жодного уявлення, чим я жила весь цей час, як піднімала дитину і звідки … Читати далі

— Ти знову все ускладнюєш і трясешся над кожною копійкою, ніби ми жебраки! — крикнув чоловік, розвівши руками посеред орендованої кухні. Ці слова влучили в саме серце, але Олена навіть не підняла очей від креслень. Вона лише ще глибше втиснулася в старе офісне крісло, яке сама принесла з роботи, бо на нове вони завжди жаліли … Читати далі

Останній робочий день на хлібозаводі мав стати для Олени святом, але одна невинна витівка колег обернулася для неї справжньою несподіванкою. У батоні опинилася записка, а разом із нею — єдина сотня євро, яку жінка берегла для онуків. Та найгірше чекало на неї вдома, коли син зустрів матір словами: «Дякую за гроші, мамо! Ми вже й … Читати далі

— Олено! Що це взагалі за новини, і ще й про гроші?! — голос Андрія розітнув тишу вітальні. — Подивись мені в очі й скажи: скільки років поспіль ти грала цю дешеву виставу про «скромну зарплату»?! Олена стояла біля кухонного столу, міцно вчепившись пальцями в край дерев’яної стільниці. Їй здавалося, що підлога повільно йде з-під … Читати далі

«Матусю, ось візьми Лєнину картку, купи собі все, що захочеш! У неї там більш як 600 тисяч лежить», — заявив чоловік і простягнув свекрусі мою зарплатну картку, навіть не запитавши мене. Вона миттю помчала до магазину «Світ хутра» й придбала кілька шуб для себе і родичів. Коли касирка пробила покупку на 680 тисяч гривень, вона … Читати далі

— Бабусю, ти тільки не впади в шок: у моєї нареченої дівоче прізвище — Ковальчук, а діда звати Богдан, — мовив онук і ще й весело підморгнув із порога. Я саме тримала полумисок із гарячими варениками. Руки враз ослабли, тарілка чудом усиділа на кінчиках пальців, а сметана хлюпнула просто на фартух. — Онучку, ти це … Читати далі

– Тоню, ти б прилягла, чого так сидіти. Очі вже злипаються. Олена кивнула й пішла в дальню кімнату. Прилягти так прилягти. Та вона не лягла на ліжко, а вмостилася в старе шкіряне крісло. Зняла окуляри, поклала їх на коліна. Спати зовсім не хотілося. У передпокої щось зашуршало. Прийшла Марина. І знову не з порожніми руками … Читати далі

Соломія сиділа на терасі маленької кав’ярні в Алфамі, де вузькі вулички спускалися до річки, а з вікон на мотузках звисала випрана білизна. Вона замовила еспресо й пастель де наta і вперше за пів року нікуди не поспішала. Телефон лежав екраном донизу. Вона сама так вирішила: тиждень без новин, без роботи, без чужих очікувань. Сестра Дарина … Читати далі